- 4 МІСЯЦІ ТОМУ -
Похорони я переніс важко, я як і будь-хто інший не був готовий до втрати коханої людини. Перші 2 місяці я нікуди не виходив, забив на навчання, не спілкувався з друзями, одним словом всіх динамив¹. Вже на третій місяць я зрозумів, що пора виходити з цього стану, почав ходити до психолога, розумів, що Катрусі зі мною більше не буде і треба продовжувати жити
- СПРАВЖНІЙ ЧАС -
Андрюха залетів в аудиторію та підійшов до мене
- Денис, у нас таке як новенька буде - я здивовано глянув на нього
- та ти, що? Ти з нашим куратором тепер best friend?
- ем, та ні
- тоді звідки така інфа?
- та мене дівчина, років 20 зупинила, просила допомогти знайти їй кабінет ректора - Андрюха не встиг договорити, як в аудиторію заходить Михайло Юрійович з дівчиною, вона оглядала всіх присутніх студентів і її погляд зупинився на нас з Андрієм, я встав від шоку, не міг повірити своїм очам, дівчина яка повідомила мене про смерть Катрусі, стоїть просто переді мною
- Ніколь? - промовив я, та мене осадила викладач, я перевів погляд на Андрія
- Андрій, це вона.. - я розгублено дивлюсь на нього
- так, це та дівчина яка просила мене допомогти
- та ні, це Ніколь, тобто ця дівчина і є свідком смерті Катрусі, ну вона ще тоді повідомила мене про це
- щоо? - він сам не повірив в це, не кажучи вже про мене. Михайло Юрійович представив нам Ніколь і сказав їй зайняти вільне місце, вона сіла просто переді мною та Андрієм, я дивився їй у спину і відчував її напругу, ректор пішов, а Марія Антонівна почала лекцію, я не міг зосередитися на матеріалі який розповідала викладач
- ПЕРЕРВА -
всі почали виходити, Андрій теж кудись пішов, напевно Аліну шукати. я залишився в аудиторії, з рештою зібрався та підсів до неї
- привіт - невпевнено привітався я
- привіт - вона підняла погляд на мене
- ти пам'ятаєш мене?
- так, пам'ятаю.. - вона опустила погляд
- я не чекав ще одної зустрічі з тобою
- я якщо чесно також - її погляд пробігся по майже пустій аудиторії
- ти взагалі як? - поцікавилася Ніколь
- та вже краще, звик до болю втрати, а ти як? стати свідком смертельної ДТП теж не в кайф і приносить якусь психологічну травму
- набагато краще ніж було - я бачив, що їй чи то не приємно чи то не зручно зі мною говорити, тож я кивнув і повернуся на своє місце, щоб ще більше не бентежити її. так і продовжився день, кожної перерви до неї підходили знайомитися. після останньої пари вона швидко зібралася і вибігла з аудиторії, я поспішив за нею, але не зміг знайти її, я повернувся додому, але думками був з нею
динамити¹ - це ігнорувати вчинки, почуття, слова інших людей
ЯКЩО ВАМ ЦІКАВО ЧИТАТИ ЦЮ ІСТОРІЮ, ЗАЛИШАЙТЕ ЛАЙКИ ТА КОМЕНТАРІ, ВСІХ ОБІЙМАЮ))
#1869 в Сучасна проза
#6027 в Любовні романи
#1443 в Короткий любовний роман
сильні почуття, смерть коханої людини, зустріч яка змінила життя
Відредаговано: 13.12.2023