Розділ 2 (Ніколь)

як тільки я вийшла з лікарні я глибоко вдихнула та видихнула. цей Денис він такий високий, 185 точно є, гарний, має чорний колір волосся, темно карі очі, його накачане тіло добре вимальовується через рашгард¹.

я викликала таксі і поки їхала то думала про цю ситуацію, його справді дуже шкода, помітно як сильно він кохав її. вже через 15 хвилин я відкривала квартиру, пройшла роззулася, поклала сумку на тумбу та пішла у ванну, вмилася та дивлюсь на своє відображення в дзеркалі

•ЧЕРЕЗ 4 МІСЯЦІ•

сьогодні я переходжу в інший університет, в попередньому виникли проблеми, рішення тільки таке. ось я вже перед університетом, вагаюся зайти, але з рештою заходжу в приміщення, тут так метушаться студенти, мені потрібно знайти кабінет ректора, але я тут нічогісінько не знаю, я зупиняю якогось хлопця

 - вибач, мені потрібна твоя допомога  - ми дивимося один на одного 

 - я тебе слухаю, чим допомогти?

 - де тут знаходиться кабінет ректора?

 - йдеш прямо до першого повороту, потім на ліво і треті двері з права. зрозуміла чи провести?

 - та ні, дякую, я зрозуміла - він кивнув та пішов, я пішла у сказаному напрямку, ось стою вже перед дверима ректора і вагаюся зайти, але з рештою зібралася постукала та зайшла

 - доброго дня, Михайло Юрійович, я Ніколь Руденко, ми з вами говорили по телефону про мій вступ до вашого університету

 - доброго дня, так, я пам'ятаю, ми обговорювали напрям навчання, курс, ви готові перейти до занять сьогодні чи завтра?

 - готова вже сьогодні - я легко посміхнулася

 - тоді ходімо проведу вас - ректор підійшов до мене та ми вийшли з кабінету, піднялися на другий поверх, підійшли до потрібних дверей та зайшли в середину, всі погляди були спрямовані на нас, я оглянула всіх присутніх студентів і мій погляд зупинився на двох хлопцях, один з них той, який мені сьогодні допоміг, а інший це..Денис, так саме той Денис, я відвела погляд і почула своє ім'я

 - Ніколь?  - встав Денис та дивиться на мене шоковано, явно не очікував мене тут побачити, та взагалі будь де, я заметушилася та від нервів почала крутити кільце на пальці

 - Денис, сядь на місце!  -  промовила викладач, він сів і не зводив погляду з мене, мене це сильно бентежило

 - шановні студенти, від сьогодні Руденко Ніколь ваша одногрупниця, прошу її прийняти, Ніколь займіть вільне місце  - я глянула на Михайла Юрійовича та викладач, пройшла та зайняла місце перед Денисом та його товаришем, я ніяковіло кусаю губи, ректор вийшов, викладач почала лекцію, я відчуваю сильний погляд на собі ззаду і розумію від кого він

Рашград¹ - це футболка, що обтягує, з довгим рукавом не сковує руху, підкреслює рельєфні контури

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ, Я ПОЧИНАЮ ПИСАТИ СВОЮ ПЕРШУ КНИГУ, Я НАДІЮСЬ, ЩО ВАМ СПОДОБАЄТЬСЯ МОЯ ІСТОРІЯ!))