Дзвінок

Сніг замітав місто вже кілька годин. Старі ліхтарі світили тьмяно, ніби й самі втомилися боротися з темрявою, а червона телефонна будка на розі вулиці виглядала єдиною річчю, яка ще пам’ятала, яким це місто було колись.

Тамара помітила її випадково.

Вона поверталася додому після невдалої співбесіди, сварки з подругою та ще одного дня, який хотілося викреслити з життя. Телефон розрядився, автобус скасували через негоду, а до дому було добра година пішки крізь хуртовину.

Тож, побачивши будку, Тамара навіть зраділа.

- Невже це ще працює? - пробурмотіла вона, відчиняючи дверцята в надії, що звідти вдасться викликати таксі.

Усередині ледь горіла одна єдина лампочка завдяки якої можна було роздивитися телефонний апарат із важкою слухавкою, що висів на стіні, а під ним - пожовклий телефонний довідник, літери на якому майже стерлися.

Тамара тільки-но хотіла підняти слухавку, як почула дзвінок. Хтось дзвонив. Вона здивовано підняла слухавку й притиснула її до вуха.

- Алло?

- Нарешті, - відповів жіночий голос.

Тамара озирнулася, хоча поруч нікого не було.

- Перепрошую?

- Я вже почала думати, що ти не прийдеш.

Голос здавався дивно знайомим, але Тамара не могла зрозуміти чому.

- Ви помилилися номером.

- Ні, люба. Це ти помилилася дверима. Ти мала піти за ним.

- За ким?

На іншому кінці лінії почувся тихий сміх.

- За чоловіком із синьою парасолькою. Він щойно пройшов повз тебе.

Тамара визирнула назовні. Вулиця була порожньою. Лише сніг танцював у світлі ліхтарів.

- Хто ви?

- Та, з ким ти будеш спілкуватися, якщо й далі прийматимеш усі неправильні рішення.

Тамара хотіла покласти слухавку, але голос заговорив знову:

- Завтра о дев’ятій ти отримаєш пропозицію роботи. Не погоджуйся.

- Чому?

- Бо через три місяці ти зустрінеш людину, яка змінить твоє життя. І якщо завтра погодишся, ви ніколи не познайомитеся.

- Це якийсь дурний жарт.

- Можливо. Але ти все одно завтра перевіриш.

Зв'язок обірвався.

Тамара кілька секунд дивилася на слухавку, а потім розсміялася. Від утоми, нервів і, можливо, від абсурдності ситуації.

Вона поклала слухавку на місце й вийшла надвір. На таксі все одно грошей не було.

За її спиною телефон задзвонив знову.

Тамара не озирнулася.

Наступного ранку о дев’ятій їй справді зателефонували з компанії, де вона проходила співбесіду тиждень тому. Їй запропонували роботу. Добру зарплату, офіційне працевлаштування, перспективи кар’єрного зростання - усе те, про що вона мріяла останні пів року.

Тамара згадала нічний дзвінок і похитала головою.

- Я згодна, - відповіла вона.

Перші два місяці були чудовими. Вона придбала нове пальто, переїхала до кращої квартири й нарешті перестала рахувати гроші до зарплати.

А потім компанію поглинув конкурент. Її відділ скоротили. Тамара залишилася без роботи.

Того ж вечора, повертаючись додому, вона побачила на розі вулиці червону телефонну будку в якій дзвонив телефон. Вона була впевнена, що раніше її там не було.

Тамара забігла всередину й схопила слухавку.

- Це знову ви! - вигукнула вона. - Ви знали, що так станеться!

- Звісно.

- Чому ви не сказали, що я втрачу роботу?

- Я сказала не погоджуватися.

- Але я не могла знати!

- Саме тому я й телефонувала.

Тамара стиснула слухавку так сильно, що побіліли пальці.

- Хто ви?

Цього разу відповідь пролунала без сміху.

- Я - жінка, яка телефонуватиме тобі ще багато років. І щоразу ти матимеш вибір: послухати мене або зробити по-своєму.

- То ви з майбутнього?

- Не зовсім.

- Тоді звідки ви телефонуєте?

Голос замовк.

А потім тихо відповів:

- Із того життя, якого ти не прожила.

Відтоді Тамара почала повертатися до будки.

Іноді телефон мовчав тижнями. Іноді дзвонив, попереджаючи про дрібниці: не сідати в певний автобус, не купувати квиток на концерт, не забувати парасолю.

Часто попередження здавалися безглуздими. Проте з часом Тамара помітила, що кожне з них змінює щось у її житті.

Вона уникла аварії. Познайомилася з людиною, яка стала її найкращим другом. Знайшла роботу, про яку навіть не мріяла. Але щоразу, коли намагалася запитати незнайомку про себе, та змінювала тему. Одного зимового вечора Тамара прийшла до будки й почула дзвінок майже одразу.