Розділ перший. Клоунська ситуація

Королівство Терр. Тиждень потому після подій у «Великому в’язі»

В той день було людно як ніколи. Король по невідомим причинам оголосив парад. Повсюди грала музика, з кожного повороту було чути голос людей і таке інше. Когось це може дратувати, але завжди будуть ті, кому великий натовп людей в одному місці піде на руку.

- Що саме ми тут шукаємо, Арагон? – З явним невдоволенням прогарчав Гарі, якого явно дратувала вся ця метушня.


- Ось наша ціль. – Відповів той самий Арагон. Він показав пальцем в сторону, де стояв натовп гвардійців.

- Наша ціль король? – Спитав алхімік Сем. – Ти взагалі здурів!?

- Не король наша ціль. – Відрізав Аргон. – А той лисий мужичок. Точніше те, що в його скриньці. Та декілька в’язнів.

- А що там? – Спитав Чак, якого явно збентежила серйозність Арагона, з якою він це сказав.

- Тобі цього не потрібно знати. – Відповів Сем. – А то знову весь план зруйнуєш, знаючи, яка відповідальність лежить на наших плечах.

- Саме так. – Підтримав Арагон. – Саме цю операцію неможна провалити. Тож слухайте уважно: Я, Гарі, Сем та Чак одягаємося в одяг звичайних селян, та робимо вигляд, неначе щось купуємо. Сем та Чак ідуть до правого входу на сцену, а ми з Гарі до лівого. Коли виведуть в’язнів треба діяти швидко. Я та Гарі нейтралізуємо гвардійців, які триматимуть їх. Чаку, оскільки тобі потрібен прямий контакт з людиною, щоби контролювати її, ти швидко, ще раз повторюю, швидко заходиш за спину цього радника короля і кладеш йому руку на плече. Далі ти просто наказуєш йому відати тобі скриньку і все. Ти, Сем, стримуєш самого короля і інших гвардійців, які безсумнівно прийдуть на поміч королю. У когось є питання?

Гарі підняв руку.

- Ці в’язні, їх?

- Можна не жаліти

- Добре, дякую.

Арагон відвернувся від решти, і глянув на останню частину плану. Джестера, який все чекав, коли про нього згадають. Хоча той і посміхався, але поглядом пропалював свого напарника.
 

- Ну а ти, Джестере, слухай вдвічі уважніше.

- А з яких пір ти став головним? – З насмішкою спитав так званий Джестер.
 

- З таких пір, коли ми під твоїм керуванням провалили десяту операцію поспіль.

У відповідь на це хлопець схопився за серце і сказав:

- Нічого так не ранить серце, ніж зауваження, тим паче справедливе.

- Досить жартів. – Прогарчав командир. – Твоє завдання це мінімізувати число гвардійців, чим їх буде менше, ти більше часу ми матимемо.

- І яким самим способом я має це зробити?

- Це вже придумай сам, ти ж у нас самий розумний, а ми всі нічого не тямимо . Чи як ти казав? Хочеш, набий всім пики. Хочеш, відволічи їх. Коли ми виконаємо нашу частину плану, ти перенесешся на сцену, а потім всіх нас перенесеш в безпечне місце. Я все сказав, рушай.

- Спочатку відволікти, а потім набити пики. Ага, я зрозумів. – Сказав Джестер перед ти, як розчинитися.

- Що ж, і нам пора іти. – Сказав до команди Арагон. – Рушаємо.

***

- Як же тут душно. – Скаржився Чак. – Скільки ще чекати?

- Арагон не казав, коли саме промова почнеться. Тож доведеться ще почекати. – Відповів Сем. – Але якщо тобі стане від цього легше, мені не краще ніж тобі. Арагонові та Гарі напевно також.

Їхню розмову перебило оголошення короля:

- Дорогі друзі. – Почав той. – Я розумію, що вам тут, під валящим сонцем, не подобається чекати. Але я прошу, терпіння. Ми робимо все можливе, щоб підготувати все як можна швидше. А поки ви можете насолодитися виступом.

Після цих слів заграла музика, і із шатра вийшов… Джестер.
 

- Де цей ідіот взяв костюм блазня? – Спитав Сем сам у себе.

В цей же час Джестер почав розважати публіку жонглюванням.

- Якщо не помиляюся, блазень мусив мати інший вигляд. – Сказав радник короля, якого насторожило це.

В цей час всі з дивуванням дивилися, яка вправно Джестер вправляється з м’ячами. Навіть гвардійці здивувалися, коли налічили тридцять м’ячів. І коли їхня пильність стала дуже малою, блазень почав діяти. Він підкинув  всі тридцять м’ячів в небо, де вони на просто зависли. Вони висіли там без будь якої допомоги, а потім з нізвідки почали з’являтися нові і нові м’ячі.

- Це не блазень. – Нарешті зрозумів король. – Це чаклун! Схопити!

Як тільки король віддав наказ, гвардійці почали обступати фальшивого блазня колом, щоби йому не було куди тікати. Як тільки це сталося, Джестер розсміявся, а потім… Впав намертво. Гвардійцям потребувалося декілька секунд, перед тим, як отямитися. Один із них підійшов до тіла та нахилився, щоби перевірити його на ознаки життя.

- Не дихає. – Сказав він.

- Ну так забери його. – Відповів другий.

Як тільки перший почав нахилятися, його щось відкинуло. Впавши, він почав корчитися від болю.

- Що за чортівня? – Спитали інші, і також спробували підійти до тіла, але повторили долю першого. Так продовжувалося, поки не впало з десяток гвардійців. Поки ті, які стояли на ногах допомагали підвестися іншим, тіло зникло. Нікому вже не було до жартів.

- Він не міг далеко втекти, треба знайти цього живого мерця.

Всі гвардійці розбіглися по місту, забувши, що мають обороняти короля та те, що він має показати люду.

- Що ж, мушу визнати, Джестер робить свою роботу добре. – З посмішкою від побаченого сказав Арагон.

Король все одно вирішив почати презентацію, не дивлячись, що більшість охорони немає поряд.

- Що ж, я вважаю, вже час. Ми з моїм радником містером Лойдом змогли знайти те, що зупинить цих жагливих тварин під назвою маги темряви. Тим більше, ця штука допоможе знищити цю брудну магію. Якби це дивно не звучало - це закляття, яке знищує іншу магію. І, щоби вам це довести, ми випробуємо його на наших в’язнях. Ведіть їх сюди.

На сцену чотири гвардійці завели двох в’язнів, вже по вигляду останніх було видно, що це маги темряви.

- Так, так, так. – Сказав Арагон. – Нам було би дуже цікаво подивитися, але вони, та це закляття, потрібні нам.

Поки він це казав, Чак зміг відібрати скриньку у радника, а Гарі нейтралізувати декілька гвардійців. Все сталося за лічені секунди. Тепер закляття і в’язні були у четвірки.