Розділ ІІ

Розділ ІІ

Під час балу Джон Еванс більше не бачив Роберта Грейліна, тому після закінчення балу він повернувся до їхньої квартири на Бейкер стрит. Під час навчання в коледжі вони жили в одній квартирі, проте їм так сподобалось самостійне життя без батьків, а разом, що вони вирішили продовжувати тут жити. Квартира у них трьохкімнатна, але не дуже простора, проте хлопцям вона дуже подобається і вони обидва охоче проміняли свої маєтки, які у обох сімей були значні, і залишились жити у цій квартирі. 

Роберта ще не було. Джон зробив собі чаю і, чекаючи на друга, думав про міс Лейн. Емілі йому дуже сподобалась і, здається він їй теж, адже вона навіть запросила його танцювати з нею. Він давно захоплювався її вродою, а тепер дізнався, що вона ще й цікава співрозмовниця. Правда, вони не говорили на наукові теми, які так цікавили Джона, але він не сумнівався, що міс Лейн хоча б трохи розуміється в них. Він був щасливий. 

Зовсім скоро почувся шурхіт у замковій щілині і до квартири увійшов Роберт. Він був також щасливим.

— Джоне, ти не повіриш! Ми так багато танцювали, що мої ноги просто відпадають. Вона така чудова! Я ще не зустрічав таких дівчат. Виявляється у нас дуже багато спільного і вона сказала, що сподівається мене зустріти на балу у вівторок! Мені ще жодна дівчина такого не казала. — Роберт сів на софу, що стояла у них на кухні і захоплено розповідав про свій вечір.

— Це чудово! — відповів Джон, який не звик так захоплено розповідати, але він щиро радів за друга.

— А як минув твій вечір?  Ти запросив міс Лейн на танець, чи ні? Бо ми вас взагалі не бачили. 

— Так. Ми теж багато танцювали, а ще розмовляли і ми зустріли містера Джекі і його супутницю міс Дейн.

— Міс Дейн? Це хто? — запитав Роберт.

— Вихованка містера Лейна, можливо ти чув її історію.

— А чи це не та кого підкинули містеру Дейну? — здивовано та зацікавлено спитав Роберт.

— Так. Проте я не впевнений, що ця історія правдива. Але я бачив міс Дейн.

— І яка вона?

— У неї приємна зовнішність, охайна одежа. Одним словом хороша дівчина.

— А скільки їй років, адже вона повинна бути молодшою за міс Лейн, чи не так?

— Їй сімнадцять. — відповів містер Еванс.

— І вона згодна бути з ним? Хоча, мабуть, в її становищі немає іншого виходу.

— Мабуть, але навіть ми для неї по віку не підходимо, а що ще казати про Чарльза Джекі.

— Але краще щоб це був Чарльз, ніж якийсь поганий чоловік.

— Тут я згоден.

Бал тривав дуже довго і зараз була вже пізня година. Вони ще трохи поговорили і розійшлися по своїх кімнатах…

Місто затихло і всюди було темно. Ніч була теплою, але вітряною. Гілки дерев стукали у вікна їхньої квартири. Вітер свистів, завивав, та розкидав по дорозі  ще не зів’ялий цвіт весняних дерев.

Щиро дякую за прочитання! Чесно кажучи, цей текст нередагований. Будь ласка, насолоджуйтеся змістом! Дякую :)