Джок-он-Лок — безхатько

Чи ви хочете дізнатися про наступні пригоди Джок-он-Лока? Так? Чи мені почулося? Ні? Якщо так, то давайте згадаємо попередню розповідь про пригоди цього пса.

У попередній розповіді, ми дізналися про пригоди Джок-он-Лока, який перебував в зоопарку разом зі своїм господарем Семом. Там, вони дізналися про тварин: де вони живуть, що їдять, чи є у них якісь предки чи роди, про їхнє розмноження. Джок-он-Лок уважно слухав розповіді свого господаря, але трохи капостив. Так він з господарем ховався від охоронців, які розшукували як раз цю собаку. Але згодом пішли звідти, обіцяючи, що обов'язково повернуться. А сьогодні ми дізнаємося про продовження пригод Джок-он-Лока: як його вигнали з будинку разом з його господарем Семом. Якщо вам цікаво, то слухайте мене уважно.

Був гарний спекотний день, і Джок-он-Лок як раз грався з метеликами, які літали на подвір'ї. Звісно, Джок-он-Лок так їх й не зловив, але грайливо стрибав до них, як до свого господаря. А Сем зашивав дірку на своєму светрі, яку колись подарувала її мати. Але він не встиг дошити дірку, коли одразу до будинку вривається Джок-он-Лок, що й стрибнув своїми брудними лапами на його светр, а Сем поскаржився:

— Джок-он-Локу! Припини стрибати по столам! А ну, на підлогу! Негайно!

Джок-он-Лок сів за командою Сема на підлогу. А Сем дошив дірку й звернувся до свого друга:

— Джок-он-Локу, скільки я тобі разів казав: не стрибати по столам! Ти що: не розумієш, що це не іграшковий світ?! Га?! Я тебе питаю!

Джок-он-Лок засмутився й почав скулити.

— Ох, пробач, що я так з тобою, Джок-он-Локу, — вибачився Сем перед своїм улюбленим другом. — Мені просто не подобається, як ти шалено стрибаєш на столи, комоди, чи навіть на холодильники. Тому, давай домовлятися з тобою, що ніколи так не будеш себе поводити. Добре?

Джок-он-Лок радісно підстрибнув й гавкнув у відповідь.

— Чудово! От і домовились! — зрадів Сем, що його собака врешті-решт зрозуміла його. — Враховуй це як завдання. Ех, доведеться знову прати мій светр... — засмутився він, дивлячись на плями, які створила його собака.

Раптом, у цю ж мить, почувся звук пропелера. Це був літак. Але раптом, зашумів ще один пропелер. Це був другий літак, який літав назустріч першому. І почалася стрілянина. Це злякало Джок-он-Лока, оскільки тварини бояться як грози, так й вибухів чи дивних галасливих звуків. А Сема це здивувало. Тому, йому довелося виглянути через вікно, щоб дізнатися, що там коїться.

„Що це таке?“ — подумав Сем, приглядаючись згори на літаки. Зрозумівши, що вони коять, Сем зітхнув, і заспокоїв свого друга:

— Не бійся, Джок-он-Локу. Це просто літаки: б'ються пліч-о-пліч, хто кращий. Просто не перетнули свої шляхи, куди вони взагалі летіли. Не хвилюйся: можливо сюди нічого не прилетить, але побачимо.

Сем не звертаючи увагу, перевіряв свій светр на охайність: чи немає ніякої дірки чи ні? А пілоти, які керували літаками, просто так билися за нізащо.

— Дурню! — кричав пілот першому. — Я тобі покажу, як мені шлях перекривати!

— Ще чого! — поскаржився пілот другому. — Давай краще подивимося, хто краще вміє запускати бомби!

— Згода! — погодився перший пілот, але не встиг він й бомбу випустити, як тільки другий цього допустив. Ця бомба летіла прямо до будинку, що був недалеко від будинку Сема, у якому живе його двоюрідний „недружний“ брат, якого звали Дональд.

Дональд був дуже поганою людиною. Він трохи товстий по вигляду, але за поведінкою, він ненавидить людей, а деяких ображає, як наприклад стариків, у яких відбирає палиці, або дітей, у яких краде цукерку чи якусь іграшку, може навіть викинути у смітник, розчавити, розірвати або, просто кажучи, спалити. Поліція давно думала про те, що його потрібно посадити у в'язницю. Але не вийшло. Через те, що Дональд постійно прикривається у інших людей та виправдовується, поліцейські так й не змогли знайти його будинок, й його самого. Тільки й робить, що міняє свою адресу проживання, а поліція потім плутається: де він, і чому він постійно переміщується з місця на місце.

Оскільки Дональд знає про алкоголь та наркотики, він постійно ходе п'яним. Так, він так звертається до всіх людей злючим та галасливим тоном, що люди з вулиці, на якій жив він та Сем, називали його проклятим. Тому, він постійно скуповує собі пиво, вино, що хочеш, головне, щоб це було СМАЧНИМ (як він казав); сигарети, цигарки, що попало скуповує, скажу я вам. А за виглядом він лисий, у нього є борода, яка пострижена кілька днів тому; зуби у нього взагалі зіпсовані, як у 70-літнього діда, а йому лише 45 років; ходить вдома у майці та шортах, а на вулиці у рубашці та штанах, у яких зазвичай ходить до свого брата та до деяких в гості. Ну, це все, що я міг розповісти про цього персонажа, ну зараз давайте перейдемо до твору й подивимося, що сталося далі з будинком Дональда.

Бомба летіла з усієї швидкості до будинку Дональда. І як шандарахне, так й розвалиться він на різні шматочки. Як раз, у цю секунду приїхала пожежна машина, і почала гасити це божевілля й рятувати пожилого. Це знову злякало Джок-он-Лока, а Сема знову здивувало, бо його здуло шаленим вітром, який донісся недалеко від нього.

— Що за?! — здивувався Сем, і виглянув через вікно. Він побачив, як пожежники рятують якогось пожилого (він навіть забув, що там живе його двоюрідний "недружний" брат Дональд) та гасять вогонь, який палає з будинку. Тому, він зітхнув й сказав:

— Нічого страшного. Просто, пілоти знову сварилися за кращого пілота у світі. І вдарили бомбою по цьому будинку, який зараз горить. Нічого дивного, головне, щоб пожилий там вижив.

У цей час, коли пожежники витягували руїни будинку, з них як раз висунувся на свіже повітря Дональд, який був здивований цим видовищем.

— Ви в порядку, пане? — запитали його пожежники.

— Звісно в порядку. Дякую, що врятували! — подякував Дональд пожежникам, й зітхнувши, почав скаржитися: — Ех... Ну, знову! Тільки щось дивне коїться, одразу в мій будинок — бац! І його немає! З мене годі!... — він одразу одягнув рубашку, натягнув штани, і взявши свої чемодани, сказав: — Я переїжджаю! — і плюнув на знищений будинок: — Тьфу ти! — він вийшов з зони знищення, і покрокував шляхом прямо до будинку Сема, який не підозрював про цю неабияку трагедію.