Джмелик, Пусефа і маленька Даруся

У Дарусі важливе завдання. Пильнувати у бабусиному дворі, щоб у кицьки Пусефи ніхто не відібрав їжу. 

Не те, щоб Дарусю хтось просив про це. Ні. Вона сама так вирішила. Бо кицька ж зовсім маленька. Тільки вчора татко приніс її додому, таку дрібнюню.  Щоб була у Дарусі. 

От  Даруся і  не може натішитись. 

Вчора стягнула зі своєї ляльки спідничку і нумо одягати кицьку.

- Даруся і Пуся, - сміялася задоволено. 

Правду кажучи, киці щось не до вподоби та спідничка була. Почала  з нею повномасштабну війну. Аж Дарусі шкода стало. Ні ні не кицьку, а спідничку. Залишилось бо від неї зовсім нічого. Самі клаптики.

- А спідничка  була з ляльки - принцеси! Тааака гаааарна булаааа! - плакала Даруся. Лементу на усю хату. 

Пусефа гордо сиділа посеред кімнати. Право носити одяг власного бренду вона  відстояла. 

Та то було вчора.

Сьогодні Дарусі все вдалося. 

Пусефа спокійно похлебтала молочка, ніхто шкоди їй не завдав. 

А поки вона їла, у дівчинки знову чудова ідея: сплести киці віночок із квітів! 

Якщо надумала, то чого ж не зробити! Квіточок нарвано, віночок сплетений. 

Та от біда!  На Пусефиній голівці ніяк не тримався. Тільки та вушком  поведе, а він на травичку падає. Непорядок!

Даруся не думала довго. Стрічки з кісок виплела, до віночка прив'язала. І знову віночок на голові у Пусефи. Тепер тріпай, не тріпай, а тримається міцно.  Стрічкою ж прив'язаний киці попід шию. 

Даринці так весело! В долоньки заплескала.

Пусефа набурмосилась. Їй не до веселощів. 

- Ого! Ви панно звідки будете? -  біля киці Джмелик кружляє. Так і норовить на віночок всістися.

Пусефа нервує.

-Це тобі не плацдарм для злету, волохате джмелисько, няв! - шерсть дибки, хвостик трубою. Лапками у повітрі махає. Не до вподоби їй джміль.

- Панно! Та я ж нічого такого! Ну чому одразу битися, - відлетів той на безпечну відстань.

-Няв! - Пусефа так жалібно. Головою тріпає, а віночок не скине. Глядить Джмелик, що біда. Він співчутливий дуже.

- Зараз я Вам допоможжжу!

І давай  кицьку атакувати. До віночка весь час підлітає. Перед носом у кицьки крутиться.

Бачить Даруся, що киці непереливки. Швиденько віночок зняла. Пусефу заспокоює. За вушком чухає. Красота!

- Няв! - дякує киця Джмелику.

- Завжди до ваших послуг, панно!

- Треба тебе, кицюню, полікувати, - у Дарусі нова чудова ідея...

- Няяяв!!!!