Дядько Джо-Джо з Аргентини
Прилетів недавно!
Хоч з дороги підупав,
Порядкує вправно.
Розкладає у джмеля
всі свої дарунки.
Тут є мед, нектар, пилок,
І всі інші трунки.
Гордо так він промовляє
Джмільну ту науку:
− В Аргентині любий друже,
Є поля, є й луки.
Ми, джмелі, там особливі,
В смугу чорно-жовту.
Відрізняємось від вас,
От що хоч там мовте.
Джмелик наш мовчав, мовчав,
А тоді і каже:
−Поля й луки є й у нас,
Кожен вам покаже.
Але я сказати вам,
Друже, маю слушно.
Жовті й чорні, ми − джмелі!
Тож живімо дружно!