Розділ 18. Третя Корпорація. 2522

Щось огидно пищало, голова паморочилась від дикої слабкості, Ніколас намагався відкрити очі, але яскраве світло засліплювало його і він застогнав від болю, який пронизував його тіло. Писк посилився і зачастив. Десь дуже заскрипіло, застукало, Ніколас відчув, як його голова піднялася, від цього йому здалося, що весь світ перевертається, а сам він летить у прірву. Знову стало нестерпно боляче, цей нестерпний писк переслідував його. Кілька разів він бачив крізь зімкнуті повіки якісь тіні, вони то з'являлися, то знову зникали. Одного разу Ніколас подумав, що він пиряє, а потім його кинуло назад на щось тверде. Як же у нього боліла голова. Там, де він був, було дуже жарко, Ніколас не розумів, якщо він ще знаходиться в Тонкому Світі, то чому так довго? Як він ще живий? Або це то місце, куди йдуть Джини після смерті. Ніколас намагався згадати, що з ним не так, голова починала жахливо боліти від найменших зусиль. Якийсь час було тихо, навіть писк, що мучив його, став ледь чутним. І раптом Ніколас почув знайомий запах, такий рідний, найкращий запах у світі. Він знав, що якщо ворухнутися, його тут же пронизає пекельний біль, варто тільки трохи відкрити очі. Але він так сильно хотів її побачити. Адже запах, який він почув, належав його коханій Мелані. Ніколас вирішив відкрити повіки, зовсім трохи, аби тільки побачити її, а потім він був готовий навіть померти. Яскраве світло вразило його очі, коли він обережно відкрив їх, лише злегка, але болю більше не було. Він намагався щось побачити, але зір у нього був дуже поганим. Джин глибоко вдихнув, зір почав поліпшуватися, і ось він вже міг побачити її силует. Джин відчув, як Сфера всередині нього починає оживати, він почув удари власного серця, та раптом відчув, як Мелані бере його за руку, він відчув тепло дотику. Її Благодать увірвалася в нього і помчала по його жилах, поки не зіткнулася з його власною Локою. Джин відчув, як його Сфера знову дихає Життям, їй явно сподобалася нова сила. Джин знову глибоко вдихнув. Він на секунду заплющив очі, але знову широко розплющив їх. Мелані тихо сиділа біля його ліжка, кімната була залита яскравим сонячним світлом. Сльози текли по її обличчю дорогоцінними краплями, вона тримала його за руку та дивилася на нього люблячими очима.

– Привіт, кохана! – прошепотів Ніколас хрипким голосом, намагаючись усміхнутися потрісканими губами.

– Ти повернувся! – її очі заблищали та полилися сльози ще сильніше.

– Ти плачеш тому, що я повернувся? – він намагався пожартувати, але все ще був дуже слабким, і його посмішка виявилася виснаженою.

– Ти мало не помер, але ти врятував мою дочку! Я плачу, бо знову мало не втратила тебе! Ти мені обіцяв!!!!

– Я хотів би знати, як мене витягли? Я ж просив, якщо через кілька хвилин після Йолки я не повернуся ... – у Ніколаса знову запаморочилось в голові, і він судорожно зітхнув.

Мелані кинулася до нього, нахилилася, торкнувшися волоссям його обличчя, вона щось поправила над його головою, і Ніколас знову почув неприємний писк, він застогнав, вказуючи на те, що у нього в узголів'ї ліжка.

– Що це за мерзенний звук? – хрипко спитав він.

– Це пристрій, який стежить за твоїм станом – пояснила Мелані.

– За мною не потрібно стежити... – спробував посперечатися Джин.

– Ось тут ти не вирішуєш! – категорично сказала Мелані.

– Цікаво, а хто, крім мене? – Ніколас дуже втомився сперечатися, але його заділо, що за нього хтось рішає.

– Ну, наберися терпіння, у тебе були дві складні операції, і тобі має знадобитися деякий час, щоб відновити сили, – вона більше не плакала.

Ніколас подивився їй в очі і тихо сказав:

– Я кохаю тебе – він зітхнув і просто деякий час мовчав.

Мелані першою порушила мовчання. Вона знову взяла його руку в долоні, і Джин відчув, як її Благодать влилася в нього вдруге, зустрівши його Локу, а Мелані тим часом заговорила:

– Ми всі сиділи і чекали, поки ти даси знак. Ми бачили, що тобі було погано там, де ти був. Твої очі тут були закриті, але ти іноді обертав зіниці під повіками. А потім у тебе були криваві сльози. Тато кілька разів виходив з кімнати, ми чули, що він з кимось розмовляє через датчик. А потім ти закричав, та на одязі у тебе з'явилася кров. Тато визвав Заріса, це хірург, він друг тата. Тебе перенесли на інше ліжко та підключили до апарату, не до цього, до іншого. Вони разрізали твій одяг, у тебе була величезна рана, Заріс сказав, що вони не встигнуть довести тебе в операційну. Трохи вище у тебе була друга рана, і тоді Гатта з'явився прямо у вихорі світла, мабуть батько розмовляв з ним, коли виходив. Тато сказав, що поки Йолка не прокинеться, нічого робити не можна. Сюди прибігла операційна бригада. Заріс щось робив з тобою, і раптом я почула, як моя Йолочка закричала, що тебе вбивають. І батько крикнув Гатта: "Вперед!!!" Той умчав, як і прийшов, а у тебе з'явилася ще одна рана. Батько сказав нам не втручатися, відштовхнувши нас, а медична бригада рятувала тебе. Через кілька хвилин тебе забрали на операцію, а ми залишилися з Йолкою. Це майже все. Ти переніс дві операції, це було два дні тому. Добу ти не хотів прокидатися, у тебе сталася зупинка серця, п'ять з половиною хвилин... – вона раптом знову заплакала, але продовжила – Заріс знову повернув тебе до нас – вона замовкла.

– Коли я йшов за Йолочкою, я давав вам чіткі вказівки і, судячи з твоєї розповіді, твій батько вчинив навпаки! – посміхнувся Ніколас.

– Він завжди робить все по-своєму, – відповіла Мелані.