Розділ 9. Земля. 1986 рік

Ніч оточила Купол з усіх боків. Звуки лісу і шурхіт поблизу, все загострювалося, Єгор трохи боявся. Це перший раз, коли він опинився в такій дивній обстановці. Вночі майже в лісі, з дівчиною. Він зовсім не знав, як себе вести, але Ксю, схоже, зовсім не переймалася цією ситуацією.

– Ви взагалі не хвилюєтеся? – спитав Єгор, не витримавши.

– Про що саме?

– Ну, ми в незрозумілому місці, в лісі можуть бути хижаки, ми тут як на долоні. Крім того, ти сказала, що ми можемо тут навіть померти. Але тобі зовсім все одно? – Єгор був і в захваті, і водночас здивований.

– Ну, що ти верзеш? Що за хижаки? Цей ліс був створений мною. Всі тут будуть до нас доброзичливі. У нас надійний захист, ти його зробив. Єдиний ворог, який тут є, – це той, хто пішов за нами. Але ми ще навіть не знаємо, хто це? І, чесно кажучи, чи ворожий він, ми  теж не знаємо – відповіла Ксю.

– Як це? Адже він влаштував в будинку пастку, хіба це не ворожнеча? — обурено промовив Єгор.

– У чому суть? Те, що ми не могли вибратися, так може, він нас затримував з іншої причини? Не для шкоди?!

– Я зовсім розгублений. Для мене є чітке уявлення про добро та зло. Ну, як чорна та біла Магія, так і ворог або друг.

– Приїхали! Як чорна або біла Магія? Магія єдина, розділу немає, але все залежить від того, що ти робиш і для яких цілей, адже за все є ціна. Серед нас є Світлі та Темні, ну чи означає це, що Світлі – добрі, а Темні – злі? – вона дивилася на задумливого Єгора. Він мовчав, розмірковуючи над її словами.

– На твою думку, будь-який вчинок в нашому житті, навіть поганий, можна виправдати? Адже все відносно, а ще, якщо ти згоднен заплатити? – він подивився на Ксенію, чомусь почавши злитися. Але вона раптом посміхнулася і сказала:

– Ну, и даремно сердися. Ти мене неправильно зрозумів. Іноді люди занадто сильно спромагаються розділити все на чорне і біле. А потім дуже довго говорять про мораль, засуджуючи всіх навколо. Придумали список гріхів –вона замовкла, але Єгор ще більше запалився.

– Отже, ти вважаєш, що неправильно розділяти добро і зло, чорне і біле, погане і хороше. А мораль, на твою думку, теж не потрібна? – Хлопець не заспокоювався.

– Ну, по-перше, це розділяють Люди, і роблять вони це під впливом різних факторів, і це диктується в основному страхом та лінню. По-друге, що стосується моралі. Хто писав купу правил і законів, Люди з великою кількістю грошей і влади, і як вони досягли тієї ж влади? Порушуючи все ті ж закони. Мораль повинна бути тільки одна – живи по совісті!

– Все, оце так просто?

– Що ще? Ми всі тут тимчасово, тому потрібно жити гідно – підсумувала Ксенія.

– Гаразд. З Людьми зрозуміло, а як щодо Джинів?

– А що з ними? – здивувалася дівчина.

– Ну, я багато чув про них. І вони взагалі не добрі і не хороші.

– Ти де чув? — спитала Ксенія.

– Ну, від різних Людей, і в книгах про них пишуть, що вони обманщики, Ілюзию творять і крадуть твоє життя. Ти не будеш заперечувати, що вони харчуються чужою енергією.

– Я не буду це заперечувати. Я сама їх боюся – відповіла дівчина.

І Єгор раптом зрозумів, що це перший раз, коли вона сказала йому, що чогось боїться.

– Але ми зараз тут, щоб допомогти одному Джину звільнити іншого Джина – Єгор, сказавши все це, дивився на дівчину, чекаючи її відповіді.

– Знаєш, два дні тому, коли я зустріла Ніколаса, спочатку мене трясло від страху, але потім він посміхнувся, і я з посмішки взнала, що немає причин його боятися. Я не розуміла, чому і Лайон, і Саня постійно говорили мені посміхатися, коли я когось зустрічаю, і добре, що мені посміхаються у відповідь.  Я вважала, що це просто ввічливість, але тепер я розумію, що через посмішку ми бачимо Душу один одного. Вона відразу показує, хто перед тобою. Посмішка – це наша найсильніша зброя, коли ми зустрічаємося. Я відчула це, коли зустріла його. Тож коли він попросив про допомогу, я а ні секунди не вагалася – закінчила дівчина.

Єгор ліг на траву і став дивитися на зірки. Він не розбирався в Сузір'ях, а тому не міг зрозуміти, де що, але йому подобалося це небо. Йому раптом здалося, що він ніколи так не дивився на небо. Йому подобався нічний запах трав, тепле повітря, і вона була поруч. Нічне небо на одному кінці було трохи світліше від величезної кількості зірок і білої злегка димчастої пелени. Він звернувся до Ксенії, яка сиділа поруч з нми, зі схрещеними ногами, і запитав:

– Ти думала, що ми будемо робити далі, ну, коли настане світанок? Зараз добре, спокійно, але скоро треба буде знову йти, а я ще не знаю, куди ти нас ведеш? – зітхнув Єгор.

– У мене є клаптик картинки, чому б тобі самому на неї не подивитися? – вона явно дражнила його.

– Якби тільки я міг! Поки що не виходить – Єгор відповів серйозно і з сумом.

– Все обов'язково вийде, я ж знаю твої здібності. Ти дуже сильний і дуже розумний – щиро та без тіні лестощів, відповіла йому Ксенія, що сильно збентежило хлопця.

– А знаєш, ми з тобою останнім часом говорили  про хороше і погане, і  скажи, як ти оцінюєш нашу силу? Як ти думаєш, що вона таке, світла чи темна, добра чи зла? Що ти думаєш?