Розділ 3. Третя Корпорація. 2522 рік. Мир Лікольна

– Привіт, дівчата! – Джон стрімко зайшов в СпецВідділ. – Маргуша, добре, що ти на зміні, треба з тобою поговорити. "Яка вона гарна", — подумав він, але продовжив уголос, — моїй Яні потрібна помічник. Вона зашивається з дітьми, а за городом та садом нема кому доглянути. Габріел знаходиться на Землі, і скільки ще він там буде, невідомо. Поки триває війна, він буде там, де потрібен, та скільки триватиме це, ми не знаємо. Тому нам потрібен садівник-андроїд, є такий, сподіваюся?! – він замовк та подивився на Марго.

– Ну, я зараз дізнаюся, чи є у нас такі, але ж можна поставити будь-яку програму.

Вона метушилася, кликала когось, давала комусь інструкцію, а Джон весь цей час спостерігав за її роботою. Великий світлий кабінет, великі вікна, кілька столів кремового кольору, зручні офісні стільці, м'яке світло, Галли на столах та стопка звичайних паперових аркушів для записів. Тільки у неї та ще в Архіві можна це побачити. Вона любила повторювати: "Складні гаджети, такі як Галли це круто, але немає електрики – немає електроніки, а аркуш паперу і олівець назавжди!"

– Як Максим?  – спитав Джон, і погляд його раптом наповнився ніжністю.

– Все нормально, як завжди. Половину іспитів  він вже здав. Я не хочу, щоб наш син навчався у Військовій Академії, але він сам усе вирішив, та мене не буде питати.

– Моя порода! – Джон засвітився гордістю.

– Отже, андроїд для тебе знайдений. Такі моделі дійсно є. Він допоможе не тільки в саду та городі, але і в будинку, що попросить Яна, то він буде робити. Коли вона його включить, їй потрібно буде написати його ім'я, ну, ви самі розберетеся. Через дві години його доставлять за адресою Яни.

– Дуже дякую, але це ще не все. Я хочу поговорити з тобою про Стрічки. Ти знаєш, що в Посьолках Додухів відчувається дефіцит продовольства. Особливо на далеких кордонах. Ми не можемо належним чином, зараз зробити так, щоб всім жителям вистачило.  Жодного розсудливого фахівця не знайти. Дякувати, хоча  б фермери з Далеких Корпусів трохи допомагають.

Джон був дуже засмучений цією ситуацією. Минуло кілька років з моменту пандемії, Джон намагався, і до сих пір намагається знайти тих, хто вижив. Його Мир впускає всіх, хто заходить, Люди та Істоти приходять з усіх боків. Всі отримують житло і роботу, але цілі міста залишаються порожніми, донині. А півтора року тому Третя Корпорація отримала допомогу від Амаранту. Сьогодні це один з найбільш розвинених та процвітаючих Мирів. Але це дуже далеко від нас, не тільки на відстані.  але і в часі. Саме Амарант врятував всіх від повного вимирання. Їх вакцина змогла зупинити смертоносного віруса. А потім вони відправили нам Стрічки. Абсолютно незрозуміла нам технологія. Уявіть, перед вами маленька близько метра у висоту, і два з половиною в окружності, бухта якоїсь речовини, яка загорнута в напрямку за годинниковою стрілкою. Ви розгортаєте її, а перед вами постає щось на зразок тунелю. Він десь до двадцяти метрів завдовжки. Але коли ви заходите всередину, то потрапляєте в автономний, неосяжний Світ. Тут можуть бути поля пшениці або рису. Сади з фруктовими деревами, ферми з тваринами, овочами або кущами ягід. Кожна Стрічка – це маленький Світ з чимось таким необхідним для життя.  Крім продуктових Стрічок, існують і медичні. Як це все працює, а головне, ким і як було розроблено, ми не знаємо. Нас лише потихеньку вчать, як всім цим користуватися. Ми ще навіть не претендуємо на те, щоб зрозуміти, як це все працює.

– Маргуша, я хотів би, щоб ти взяла до себе мою племінницю Міланку. Ліля сподіваюся, не заперечуватиме. Я знаю, що вона намагалася влаштуватися на роботу в Корпус, але щось не вийшло. Сподіваюсь, ти не заперечуватимеш? – Джон не чекав відповіді, питання було суто риторичним.

Звичайно, він часто радився з Марго, та також вони часто сперечалися, навіть сварилися, але тепер Марго зрозуміла, що її бос давно все вирішив, але вона дійсно нічого не має проти Міланки. Ліля могла заперечити, бо вона мати Міланки. Лілі досить довго працювала у СпецВідділі, і вона була дружиною Чарлі, молодшого брата Джона, того самого Чарлі, який був Додухом. Ким була мама Чарлі, Джон не знав. Він тільки чув від діда,  що норовливий тато мав дитину з жінкою-Додухом десь на просторах Лікольна. І тому у трьох братів був ще один. Але дідусь Джона казав, що це ганьба. В той час Додухов вважали мало не тваринами, їх ловили, робили рабами, за вбивство такої Істоти не було покарань. Додухи жили окремо ну резерваціях, які називалися Посьолками. Їхні діти не ходили до школи, в лікарнях їх теж не лікували. Коли почалася Зіркова війна, Додухів раптом стали набирати на Флот, вони були відмінними пілотами. В них вестибулярний апарат був розвинений набагато краще, чим у Людей та деяких Істот. Вони могли одноосібно керувати Військовим Кассиром, це є великий Корабель, на який Людей, для управління, потрібно цілих шість. Вони літали в Космосі на будь-якому транспорті, їх реакції та вміння виживати в складних умовах не раз рятували життя оточуючих. Але після війни всі раптом забули, які герої були Додухи, і знову на них відкрили полювання.

Все змінилось, коли до влади прийшов Джон Лікольн, він віддав корону своєму молодшому братові Чарлі, і тим самим дав зрозуміти всім, що відтепер Додухі, такі ж повноцінні Істоти, як і всі ті, хто живе, і буде жити в його Мирі, що розвивається.

– Я вже спілкувався з Міланкою, і вирішу з Лілією, якщо будуть проблеми –   Джон хитро примружився, глянув на Марго та продовжив – Будь ласка, запроси мені в Архіві, все, що ми маємо на Джинів. Повідомь  Ріті, що я буду чекати її вдома на Землі ввечері. Пока, красуня – і він вийшов зі СпецВідділу так само стрімко, як і увійшов, залишивши Марго злегка почервонілою від збентеження.