Розділ 2. Земля 2022 рік

Літо цього року дивне. Не знаю з чим це пов'язано. Зі зміною клімату або з війною, яка триває вже п'ять місяців. Кілька днів було жарко, потім прийшов холодний вітер і ще декілька днів йшов дощ. Це все швидко перетворилося на спеку. Сьогодні Київ знову бомбили та ракети літали по всій Україні. А ми сидимо і не суперечимо, а як же хочеться допомогти. Потрішки ми все ж такі щось робимо, але не так, як хотілося би. На початку цієї історії я обіцяла, що дам деякі пояснення, отже, слухайте.

На Землі, переважно зараз живуть Люди, тобто Людство! Але є й інші, як я. Нас дуже мало, Земля не дуже сприяє існуванню таких, як ми. Умовно нас можна розділити на три сім'ї. Асгард, Олімп та Отріс, і Деви, які розлетілися по всій планеті і далеко за її межами. Три гілки. Колись давно ми були Богами, та жили серед Людей. Але в якийсь момент чудовий Світ розлетівся вщент, була війна, і після неї наш Світ вже ніколи не буде, як раніше. З тих страшних часів минуло майже вісім тисяч років. Тепер ми Істоти з різними здібностями, відкриті та закриті, чесно кажучи, не знаю, кому легше. Ми точно сильніші й розумніші за Людей. Ми швидкі, живемо відразу в двох Світах, але... Ми обмежені людськими тілами та стиснуті в межах Закону. У багатьох з нас є крила, але ми не можемо проявити себе в цьому Фізичному світі, але в Тонкому світі ми ще живі. Саме Закон забороняє нам втручатися і припинити війну Людей. Це все дуже складно, але...

Джон був Істотою і природно, як і всі в його родині, підкорявся Закону, жив тихо і нічим не виділявся на Землі. Оточуючі знали його як Єгора. Єгор мав спокійну вдачу, у нього були дружина і дочка, маленький старий будинок, не улюблена робота, не справжні друзі. Борги, кредити, зобов'язання, сумне життя. Але було інше життя, в іншому світі, життя зовсім не легке, але яскраве, де він був самим собою. Мир Лікольна - це його Мир. Але... він зараз на Землі і йому потрібно вирішувати проблеми звідси.

Першим ділом Джон вирішив покликати провидицю. Якщо хтось міг йому щось пояснити, то це вона. Напевно, можна було би сходити у Корпус, поговорити там, а заразом заглянути у Центральний Дім на Зоряні, але зараз він, розуміючи, що і на Землі та на Зоряні нічь, трішки подумавши, вирішив  скористатися Ефіром, та поговорити спочатку так, а потім дивитися, що робити далі. Йому подобалося розмовляти через Ефір, так він відчував, що бере участь в стародавньому всесвітньому русі Сфер. Він занурювався у тишу, потім поступово відчував,  що його щось огортає без назви, але абсолютно, рідне. І тоді Джон починав бачити яскраві спалахи світла, він сам ставав яскравим світлом, і тепер він вже не Людина, а згусток чистої Вогняної енергії, і от він мчить крізь Космос, повз зоряні системи з яскравими спалахами, від Бар'єру до Бар'єру, до сліпучих Смуг, де він спуститься до наміченої мети, яка є його будинком. Але це буде трохи пізніше, а тепер він просто поговорить, залишившись на Землі, в невеликому селищі, в старому будинку, в якому Джон живе, як звичайна Людина. Він зручніше сів, спираючись на м'які подушки, потягнувся рукою до полиці поруч з ліжком, взяв з неї інгалятор,  звичним рухом зробив два вдохи. Астма, вона переслідувала Джона з дитинства і, на жаль, він задихався в людському тілі, але нічого не міг вдіяти. І от він відкрив Ефір.

– Система, з'єднай мене з Марго – попросив Джон – вона вже на зміні?

– Так,тільки що прилетіла

– Що сталося? – мелодійний голос Марго увірвався в Ефір. – Я вже тут, але у мене скоро Звіт, то давай швиденько, якщо ні, то трішечки пізніше...

– Та, ти мені насправді потрібна потім, а зараз, я хочу, щоб Кассандра прийшла до мене. Скажи їй, нехай вона обміняється з моєю дружиною.

– Гаразд, почекай пару хвилин – Марго відключилася.

Але минуло менш ніж тридцять секунд як перед Джоном, з глибоким вдихом з'явилася свідомість провидиці. Живучи на величезних відстанях, один від одного, Істоти та деякі Люди давно навчилася обмінюватися свідомістю один з одним. Це заощаджувало багато часу і було дуже зручним способом пересування,  Не всі вміли це робити, але кожен з існуючих прагнув навчитися рухатися таким чином. Одні могли чути Ефір і спілкуватися як по телефону, інші могли бачити один одного на великій відстані, але найпопулярнішим способом був обмін свідомістю. Ті, хто не міг самостійно пересуватися, користувалися електронними пристроями, вбудованими датчиками або медальйонами, які були обов'язковими для всіх, хто живе в Мирі. Звичайно, були й інші способи пересування, але тепер свідомість Кассандри перемістилася в тіло дружини Джона, і з широкою посмішкою провидиця тихо сказала:

– Привіт, я сама збиралася до тебе прийти. Твоя внучка не може вийти заміж за молодого Джина, тому що він її брат.

– Не розумію?! – Джон здивовано глянув на Кассандру – як таке взагалі може бути?!

– Вони брат і сестра! Провидиця злегка відсунулася в сторону, спостерігаючи, як її друг переварює почуту інформацію.

– І що нам робити? Як таке могло статися? Моя Мелані не могла... Я б знав – Джон був зовсім розгублений.

– Не знаю, що тобі сказати конкретніше, але одне я точно знаю, у них один батько – Кассандра зітхнула та продовжила – я буду дивитися картинку кілька разів на день, постараюся покрутитися в їхньому житті в минулому. Провидиця була в розпачі, таких проколів у неї ніколи раніше не було. Подивившись або доторкнувшись, до будь-якої Людини або Істоти вона могла безпомилково ідентифікувати будь-який цікавий епізод життя, а то і не торкаючись, могла бачити безліч різних елементів, закручених сюжетів і проблем, провидиця майже завжди бачила дуже чітко, крок за кроком, могла вчасно призупинити будь-який відрізок часу і розглянути його більш детально. А розглянувши, могла побачити кількість можливих варіантів подальшого життя. Люди та Істоти зверталися до неї часто. Комусь потрібно було знайти зниклого родича, особливо зараз, після пандемії. Деякі запитують про майбутній переїзд або про складну сьогоденну проблему. Багатьох зараз просто потрібно вислухати. Кассандра завжди знала,  чому та чи інша Істота чи Людина звертається. Є, звичайно, кілька Істот,  які закриті для неї. Але у випадку з дочкою та внучкою Джона це дуже складно і дивно. Кассандра сама побачила ситуацію з Йолкою та Джином. Все якось відбувалося спонтанно. Це не була чітка кольорова картинка життя, котрі вона бачить у мареві сотнями, а скоріше все було схоже на сон.