08

За рік Констант Бейк мав три невеликі крамнички, в яких продавалася його випічка. Протягом другого року кількість його булочних досягла семи. Звісно ж, тут не обійшлося без Джетти Вінд. Це найбільший проміжок часу, який вона викроїла зі свого життя і присвятила справі Бейка. Вона і донині є генеральною директоркою мережі хлібних магазинів і час від часу контролює роботу всіх відділів підприємства.

— Констант же знову все профукає з його-то характером і принципами, — скаже, усміхаючись, Джетта, якщо її запитають, чому вона так довго затрималася у Бейка, — просто він такий, який є, цей Констант. І по-іншому не зможе. Такий сорт людей. Вище своєї планки не стрибнути, скільки не розганяйся і не прицілюйся. Він пекар від Бога, і цим усе сказано.

Це Джетта Вінд, і вона розширила бізнес Бейка до семи торгових точок, знайшла і допомогла обладнати новий цех під пекарню, ретельно відібрала працівників, починаючи від продавців і закінчуючи бухгалтерією. Вона зробила все, щоб цей механізм працював злагоджено і безперебійно, як швейцарський годинник. За це вона бере собі всього лише три відсотки від загального чистого прибутку підприємства. Це ціна за те, що пару годин на тиждень Джетта перевіряє звіти і дивиться, як ідуть справи у підприємства. У решту ж часу вона приміряє на себе нові ролі й пурхає з однієї сцени на іншу, залишаючи одних у подиві, а інших змушуючи захоплюватися собою.

— Життя нескінченно різноманітне, але, на жаль, занадто коротке, щоб засиджуватися на одному місці до протертих штанів на дупі, — так само любить повторювати вона.

А що ж Констант Бейк? Констант пече свої булочки і дуже задоволений цим. По-іншому він не може. Він щасливий, що все так склалося, і все, що йому потрібно, — це відчуття того, що Джетта Вінд десь поруч, навіть якщо вона зараз на іншому кінці материка і займається тим, що цікавить саме її.

— Люди різні… Те, що для одного благо, для іншого — головоломка. Те, що влаштовує одних, іншим видасться диким. Це ж чудово, що всі ми такі різні й не танцюємо поголовно під одну дудку, — скаже нам на прощання Джетта Вінд, піднімаючись трапом на борт літака, щоб знову опинитися в якомусь незнайомому місці й приміряти на себе чергову маску, зіграти нову роль. — Кожен із нас, і я в тому числі, можемо з насмішкою засуджувати когось, робити здивовані обличчя, просторікувати, повчати, але… це нічого не змінить. Абсолютно нічого. Кожен залишиться при своєму. Навіть дресировані циркові конячки мають власну думку й ідуть своєю дорогою. І це їхній шлях. Так що… Загалом, занадто багато безглуздих виправдань і непотрібних пояснень. У кожного свій шлях і своя правда. Крапка.

Крапка?

Кому як…

Для Джетти Вінд, швидше за все, кома…