01

Дресировані циркові конячки їдуть за потрібними адресами. У кожної своя арена і своя програма виступу. Можна назвати це роллю для певного кола осіб. Зрештою, особи ці — такі ж циркові персонажі. Відмінність лише в тому, хто за ким виходить на арену та в наборі трюків, яким вони навчалися досить тривалий час.

Джетта Вінд — цікава особистість. Вона — універсалка, яких не так уже й легко знайти. Маючи досить глибокі знання у багатьох сферах діяльності, вона не віддає переваги чомусь одному. Джетта вважає, що прив'язаність позбавить її свободи, що ставши професіоналом у чомусь одному, за якийсь час їй усе це набридне, і вона просто розчарується в собі і шкодуватиме про згаяний час. Ось тому Джетта ніколи не затримується на одному місці довше шести місяців.

— Життя — нескінченно різноманітне, але, на жаль, занадто коротке, щоб засиджуватися на одному місці до протертих штанів на дупі, — любить повторювати вона щоразу, коли йде з однієї арени на іншу.

Вона спритно маневрує з одного цирку до іншого, зачаровуючи директорів та наближених до них підлабузників своєю життєвою філософією, волелюбністю і відкритістю. Дехто заздрить їй, інші захоплюються.

— Як вона легко все кидає… А років через два-три могла б стати керівником групи, а там і до директора якогось шапіто недалеко, — кажуть вони.

Але є й такі, що дивляться на неї з побоюванням або нерозумінням.

— Як так можна? Пострибуха якась. Так вона нічого не досягне. Чого вона взагалі прагне? — кажуть ті, хто засидівся на одному місці до мозолів на затверділих сідницях, простіше кажучи, ті, хто сидить на дупі рівно і бояться зробити хоч один невірний крок.

— Віддані одній годівниці консерватори, — каже Джетта про таких конячок, — але самураї зараз не в моді. Треба бути цілковитим ідіотом, щоб віддати своє життя в ім'я ідеї якогось довбня, що уявив себе великим лідером.

Знання Джетти настільки різнобічні, що вона, напевно, змогла б навіть підняти народ і здійснити революцію в якій-небудь країні. Зрозуміло, що все це не так просто і вимагає чималих капіталовкладень та підтримки зацікавлених осіб у верхах. Але вона змогла б знайти потрібні мотузочки і хороводити такою виставою. Та їй це нецікаво, хоча Джетта іноді й розмірковувала про такий трюк.

— І що з цього зміниться, — каже вона, — нічого не зміниться. Цирк усе одно залишиться цирком, скільки б у ньому не змінювалося керівників і як би не змінювалася програма виступів. Шкода лише тих, хто проллє свою кров за чиїсь інтереси, повіривши в гучні обіцянки, що все буде в шоколаді. Проблема лише в тому, що шоколад і лайно — майже одного кольору. І куди нас занурить чергова зміна влади чи переворот — питання цікаве, яке криє в собі безліч надій, здогадок і сумнівів. Але, на велике розчарування тих, хто увірував у світле майбутнє, ми залишимося в тому ж лайні, що й раніше. Дресировані циркові конячки так само вигинатимуться на арені, заробляючи кожен хто як може собі на прожиток.

Ось тому Джетта Вінд просто живе своїм життям, не порівнюючи себе з іншими, нікому не заздрячи і байдуже сприймаючи новини всіх форматів: чи то народження дитини у сусідки напроти, чи то початок чергової війни на Близькому Сході.

— За великим рахунком усім насрати, що коїться навколо, поки це не торкнеться їх самих. І власний ниючий біль у коліні набагато важливіший за якесь цунамі в Японії, що зруйнувало пару міст і забрало кілька тисяч життів. Хоча, звісно ж, ми поойкаємо. Ой, як же так? Суцільне лицемірство.