Розділ 1. Роланд

На широкому ліжку, прихованому від поглядів присутніх важким балдахіном, покоїлося тіло.

Небіжчик був худим і сивим. І, як і належить мерцю, жовтувато-блідим. Обличчя його бороздили глибокі, рвані зморшки, що безперечно свідчило лише про одне: чоловік прожив довге та неспокійне життя. А безтурботний вираз обличчя натякав на те, що спокій він усе ж таки знайшов, на відміну від його близьких, що зі скорботними обличчями оточили ліжко.

— Мертвий, — констатував молодший брат померлого, сорокарічний лорд Карл Норберт, після того, як пішов сімейний лікар. Розстебнувши ґудзики на манжетах, Карл чомусь закатав рукава, ніби збирався власноруч закопувати родича.

Його молода дружина жалібно схлипнула і піднесла до щоки хустку з вишитою вогненною літерою «N» –вензелем роду. Схоже було, що вона мала намір граціозно зомліти, однак, зрозумівши, що ситуація не сприяє бурхливому прояву почуттів, стрималася. Лише обмежилася сльозами.

Роланд скривився і відвів від неї погляд. Він ніколи не плекав до Брунгільди теплих почуттів. Ні в той раз, коли вона вперше приїхала до замку просити заступництва після раптової смерті батьків, ні після того, коли він застав її у власному ліжку безсоромно оголеною. І вже точно не в той день, коли, усвідомивши, що молодий вдівець і спадкоємець клану не поспішає знову одружуватися, вона відразу вискочила заміж за його дядька, а через дев’ять місяців народила сина.

Через це Роланд опинився в дуже незручному становищі. Ширилися чутки, про те, що стародавній клан вогняного змія вироджується, що молодий спадкоємець не може мати дітей. І якщо так, то чи не краще передати владу тому, хто ще здатний відродити силу клану, його колишню міць? Дитину Карла та Брунгільди поза очі називали надією роду.

Роланда це сердило. А ще той факт, що кілька років тому його власний син народився мертвим, що могло означати лише одне: Роланд невірно вибрав. Поклався на силу чужої магії, яка виявилася не такою великою? Або ж просто був зачарований жінкою, яка виявилася неспроможною виносити спадкоємця сильного роду? Адже не кожна чарівниця може народити здорового хлопчика, який наповнить магією джерело. Елла не змогла.

Вирок жили завжди суворий…

І тепер Роланд майже не має часу, щоб зміцнити своє становище в клані.

«Як невчасно ти спочив, батьку», — із роздратуванням подумав Роланд і торкнувся висохлої, покритої пігментними плямами руки небіжчика. Вона була ще теплою.

Сьогодні жила поглине це тепло. Можливо, у Роланда вистачить сили протриматися. І сміливості виконати ризикований план щодо відродження вогняної жили, запропонований королем. Адже якщо Роланд зробить це, то ні в кого не виникне й тіні сумніву, що він утримає владу. І подарує світові спадкоємця.

А королю… Королю потрібен сильний клан.

— Нам треба скликати нараду, — обізвався Карл, ні до кого безпосередньо не звертаючись, але дивлячись при цьому на Роланда. У його погляді був прямий виклик.

«Як швидко він пішов у наступ», — посміхнувся Роланд про.

— Клан збереться не раніше, ніж запалають вогні Млекфейта, — тихо, але твердо відповів Роланд. Відпустив руку покійного батька і глянув прямо в очі Карлові. — Ні ти, ні твої посіпаки не осквернять час пам’яті дрібними чварами. Жила не стерпить.

— Жила вмирає! — різко перебив його дядько. І кулаки стиснув, тому на сильних руках воїна напружилися м’язи.

«Не варто недооцінювати його, — подумав Роланд. — І його бажання влади».

— Отямся вже, хлопче, — зло продовжував Карл. — Доля роду Вогняного змія залежить від того, наскільки швидко ми відреагуємо на зміни. Світ охоплений війною, а нам нема чим захистити навіть те мале, що залишилося від сили клану. І якщо ти прийдеш до тями…

— Вже, — спокійно відповів Роланд, — отямився. Незабаром з’явиться на світ спадкоємець, це я можу урочисто обіцяти перед нарадою. Але лише після того, як відпалають вогні Млекфейта. Праху батька потрібен час, щоб охолонути. А джерелу — увібрати його тепло.

Карл відкрив було рота, але тут же стулив його. Видно було, що відповідь здивувала його. Інших присутніх також. Кузини-близнята охнули синхронно, Ханна опустилася на стілець у кутку, а Ліра поклала руку на плече сестрі. Поділ її світлої сукні витончено хитнувся вбік. Брунгільда випустила хустку й закрила рота долонею.

— Поясни, — промовив дядько, не зводячи з племінника колючого погляду.

— Звісно, — знизав плечима Роланд, проводячи долонею по гладкій поверхні стійки для балдахіна. — Декілька місяців тому я мав честь познайомитися з Лаверн Срібноволосою і зробити їй цікаву пропозицію. Для нас обох. Ти ж знаєш, наскільки вона могутня. Вона зможе подарувати мені не одного, а одразу кількох дітей.

Роланд зробив паузу і з задоволенням відзначив, як змінилися вирази на обличчях дядька і його дружини. Кузини після цих слів завмерли у своєму кутку і, здавалося, ловили кожне слово Роланда.

Ще б пак, адже згадана леді була досить знаменитою, і молоді незаміжні дівчата намагалися брати з неї приклад. Роланд частенько помічав спроби Ханни та Ліри висвітлити свої руді кучері, сподіваючись досягти того самого платинового відтінку, який був такий знаменитий серед юних чарівниць. Багато хто намагався копіювати зовнішність Лаверн, однак, на думку тих, хто зустрічався з нею, спроби залишалися марними.

Краса й жіночність срібноволосої німфи, а найголовніше — її унікальний дар усе ще були неповторними та жаданими для багатьох. І ризикували залишитися такими ще багато років. Холодне серце Лаверн залишалося байдужим до пропозицій руки навіть найзнаменитіших лордів. Деякі відверто нахабні чоловіки заявляли, що неприступна красуня холодна не тільки серцем. Що поміж ніг у неї така ж зима, як і в погляді.

Роланд давно розучився вірити чуткам. І схилявся до думки, що між ногами в жінок однаково тепло.

— Хочеш сказати, що Лаверн Мелорі погодилася на твою пропозицію? — скептично поцікавився Карл. — І подарує тобі сина? Тобі? Невизнаному спадкоємцю занепадаючого клану, у якого в підпорядкуванні від сили два десятки слабеньких магів?