Розділ 3. Едель

Едель не вистачало повітря.

Серце билося гулко й монотонно — десь біля підборіддя, і пульс болісно віддавався в скронях. Пітніли руки, тому вона витирала їх об золоту парчу, у яку її дбайливо замотали та змусили чекати, поки швачка та п’ять її помічниць підганяли сукню по фігурі.

Матінка осудливо хитала головою й кидалася наказами. Від її голосу дівчата, що пурхали навколо Едель, здригалися та боляче кололися шпильками. До кінця примірки цілительці здавалося, що вона вся покрилася дрібними точками від уколів. Втім, цей факт хвилював її найменше.

Коли її, нарешті, вивільнили з задушливого полону важкої та колючої тканини, Едель видихнула з полегшенням. І на матінку подивилася з надією, хоча ця надія з кожним днем ​​танула…

Спочатку леді Лінгред Брігг сердилася на чоловіка. І вмовляла його відмовитися від цього весілля. Казала, що лорд Кірстен, який породив жахливі чутки про Едель — нахабник, що навіть мізинця їхньої дочки не вартий. Вона вимагала розірвати заручини, на яких наполягали лорд Морелл і лорд Брігг, і в результаті яких Івар Кірстен усе ж таки здався натиску. Едель сподівалася, що в матінки вийде переконати батька, який до слів дружини прислухався, але…

Марно.

Весілля мало відбутися через два тижні, а леді Лінгред раптово втратила всі аргументи та лише зневажливо підтискала губи, коли мова заходила про майбутнього зятя. А Едель із кожним днем ​​все більше переконувалася: їй не втекти від ненависного шлюбу. І від ненависного чоловіка, у якого навіть краплі поваги до неї не знайшлося.

Недоречно згадалася недавня розмова із сестрою про чоловіків, й Едель тепер схильна була погодитися з Тільдою: усі чоловіки однакові. Від жінки їм потрібне лише одне: послух і спадкоємець. А лорд Кірстен, мабуть, був переконаний, що спадкоємця від Едель він не дочекається…

Служниця тугіше зашнурувала корсет і допомогла Едель одягнути темно-зелену сукню з високим коміром. А потім підняла волосся у високу зачіску, сховала під сітку, і та теж бачилася своєрідною в’язницею.

Коли їй, нарешті, дали спокій, Едель підійшла до вікна, уперлася долонями в розігрітий сонячним промінням камінь і прикрила очі, намагаючись вгамувати серцебиття й борючись із нудотою, що накотила раптово.

Два тижні. Усього два тижні свободи, а потім…

— Золотий робить тебе товстою, — недоречно зазначила леді Брігг, не помічаючи паніки, що народжувалася в душі дочки. — Нам слід наполягти на ліловому. Або на сріблястому. Тобі доведеться поберегтися, дитино, і не їсти багато, щоби талія не розпливлася.

Тільда ​​хмикнула з кута, і це перша реакція, яку сестричка виявила за весь час. Матильда втратила голос, але поглядами й зітханнями теж вміла показати своє ставлення до ситуації.

— Ти маєш рацію! — леді Лінгред витлумачила реакцію старшої дочки по-своєму. — Цьому покидьку слід дякувати вашому батькові, що Волтар взагалі погодився зберегти заручини після того, як він намагався зганьбити добре ім’я Делли…

— Досить! — не витримала Едель і розвернулася, зачіпаючи бронзовий свічник, що стояв на підвіконні. Той упав на підлогу і свічки від удару розломилися. — Досить про це.

— Юна леді, вам треба приборкати вашу пиху, — окинула леді Брігг її суворим поглядом. — Пам’ятайте, ваше виховання характеризує насамперед мене, а я нікому не дозволю себе ганьбити.

— Вибачте, матінко…

Едель видихнула і стиснула кулаки, приборкуючи лють. Вона чудово розуміла, що з леді Лінгред простіше погодитися, інакше ця неприємна суперечка ризикувала розтягнутися на години, а цілителька не мала на це ні сил, ні бажання. Уже південь, а вона зі світанку на ногах, і в роті її ще не було ані крихти. Зразки тканини, обговорення святкового столу, планування церемонії. Як правильніше розсадити гостей, з ким і про що варто поговорити, з якими дамами завести знайомство, що в майбутньому допоможе сім’ї Брігг зміцнити владу… Усе це так стомлювало, що Едель хотілося кричати. Розбити пару ваз, а краще жбурнути їх в обличчя батька, який усе це затіяв. Якому було начхати на приниження своїх дочок, і єдине, що його хвилювало — налагодження політичних союзів.

Коли Матильда ​​приїхала в Крукове гніздо, хвора і принижена, він зачинився з нею в кімнаті для переговорів на дві години, і сестриця вийшла звідти вся в сльозах. Едель не схвалювала вчинок Тільди, але звинувачувати її в тому, що чоловікові на неї начхати — верх нахабства. А ще Едель бачила в її очах… розпач. Уперше в житті її сильна і вольова сестра виглядала зломленою, тому лють на лорда Морелла множилася в рази.

Едель і не знала, що в ній може поміститися стільки агресії. І страху, що ці почуття в результаті перетворять її на подобу Матильди — нещасну, загнану в кут зобов’язань жінку. А мрії, які раніше здавалися такими прекрасними, зав’януть у задушливих стінах реальності.

Через два тижні її життя зміниться безповоротно. І виходу нема. Чи все ж таки?..

— Піду проконтролюю приготування вечері, — пробурчала леді Лінгред. — Прислуга зовсім відбилася від рук. Тобі слід було б піти зі мною, Делло. Якщо не навчишся тримати їх у суворості, у твоєму будинку ніколи не буде затишку, адже саме леді відповідальна за утримання будинку в чистоті.

— Іншим разом, — стомлено усміхнулася Едель. — Настав час процедур.

— У замку є чудовий цілитель! А тобі слід відвикати від згубних звичок.

— Цілителі бояться підходити до Тільди. Після того, як… — Едель скосилася на сестру з переляку, що ці слова могли її образити, але та лише хмикнула й посміхнулася.

Леді Лінгред підібгала губи та вийшла, беззвучно прикривши за собою двері. Едель із полегшенням видихнула й опустилася на стілець, а за хвилину відчула тепло долоні Матильди на плечі.

— Зараз, я тільки…

Вона запнулася, коли сестра раптово притиснула її до грудей. Ласкаво пройшлася по волоссю, виймаючи шпильки та звільняючи голову від полону сітки. Тяжке полотно волосся впало на плечі.