Джерело достовірної інформації, або бережись друг

Джерело достовірної інформації, або бережись друг

Середина дня. Сонце стояло високо. Було спекотно. Ходячи зі сторони в сторону по досить-таки великому кабінету, Лайєр Розумний, вже понад годину вивчав експертний висновок.

— Дурня якась...

Зрештою хрипнув він, повністю ознайомившись із кількістю печаток. Стомлено відкинув сувій зі списаним пергаментом на стіл, потягнувся...

Щось не складалося. Ніби чогось бракувало... А от чого він не знав. Хоча ні, знав, розумів і усвідомлював. От тільки не міг вхопитися за це, витягти на поверхню з підсвідомості. І це дратувало його, доводило до сказу...

Обхопивши долонями пульсуючі скроні, впав у крісло. Погляд несвідомо блукав по приміщенню вихоплюючи деталі інтер’єру немов якісь незрозумілі і зайві речі. Диван, крісла... Шафи... сувої з документами, карти... глобуси — дванадцять голографічних куль символічно висячих у повітрі під стелею. Вони поволі крутилися навколо своєї осі і достатньо було вимовити назву планети, щоб куля одразу підлетіла до його всерозумної персони... Несвідомо прошепотів: „Фізула”,— і одне з голографічних зображень, змигнувши, опинилося перед його обличчям. Маленька блакитна планета з одним, поцяткованим озерами, материком.

— Фізула... Фізула...

Шепотів він знову і знову, масуючи пальцями скроні...

— Зникни.

Голографічний глобус знову опинився під стелею. Розумний відкинувся на спинку крісла і мимоволі почав вивчати стіни розмальовані тонким фізуліанським візерунком... Сьогодні він вивчає шматочок біля дверей. Вплетені в одне ціле рослини, тварини, люди, їх частини, силуети... якісь геометричні фігури — вони ніби виривалися з площини. Жили, говорили... Стелилися жовтуватою вертикальною поверхнею стіни і, здавалося, дихали якоюсь незрозумілою енергією.

Побачити візерунок цілком не було можливості. Пів року тому Нечисті, за наказом Ваала Розумного, знесли частину стіни, щоб вбудувати туди апаратуру. Там, зліва від дверей, тепер стояв акваріум з гелеподібною рожевуватою речовиною. В ній плавав людський мозок оповитий дротами, антенами і якимись трубками. Мозок фізуліанки... Лайєр не пам’ятав, коли останній раз користувався ним.

— Люся, з’явись.

Мозок здригнувся, желеподібна речовина затремтіла, пропускаючи крізь себе електричні розряди. Через мить посеред кабінету постало голографічне зображення нічим непримітної жінки в натуральну величину. Вона зиркнула на свого хазяїна чорними як смола, очима і вклонилася.

— Кликали господарю?

Насправді її голос був позбавлений будь яких інтонацій. Хоча їх і не потрібно було, щоб знати її ставлення до нього. По спині Розумного мимоволі пробіглось мурашки.

— Кликав, Нечиста. Прокоментуй мені документ номер 8967856536.

— Я не можу коментувати те, чого не бачила.

Сухо відповіла голограма. Лайєр на мить заплющив очі. Потім розгорнув сувій демонструючи жінці текст. Голограма змигнула іскрами і опинившись біля столу — схилилась над пергаментом. Через мить вона випросталася і глянула у вікно. Мовчала.

— Ну? Що скажеш?

Нетерпляче спитався Розумний. На що отримав холодний погляд і байдужий вираз голографічного обличчя. Зрештою, він завжди був байдужим. Але в даному випадку, напрочуд чітко виражав її справжнє відчуття.

— Я не експерт по документам.

Відповіла голограма. Розумний нахмурився.

— Ти провидиця і оракул. А значить, знаєш те що було і те що буде. Ну?

Жінка злегка зблиснула зеленим кольором і відплила ближче до акваріума.

— Я запрограмована вами відповідати лише на чітко поставлені питання.

Відповіддю їй було злісне мовчання і почервонілі щоки господаря. Сердячись на самого себе Лайєр різко згорнув пергамент і відкинув його на стіл.

— Нудно з тобою Люся Нечиста... Невже ти не можеш сказати через що насправді сталися вибухи на території касти Розумних?

Мозок в акваріумі завібрував. Голограма замиготіла і стала нечіткою.

— Нажаль, господарю, я дійсно не можу сказати цього.

—Чому?

— Заважає радіоактивний фон на місці вибуху ядерного реактора.

Протягла голограма і злегка вклонилася. Ніби знущалася. Лайєр розсміявся.

— Тобі? Заважає??? Ти просто не хочеш говорити. Ти просто злишся... Ха-ха... Визнай це... провидиця...

Мозок в акваріумі завібрував ще більше. Голограма Люсі глянула на літаючі під стелею голографічні глобуси, потім на господаря. Говорила повільно, ніби смакувала кожне слово.

— Вам повезло, Розумний, що наука має можливість зберігати частини тіла живих істот досить тривалий час у належному працездатному стані... Інакше були би ви виключені за моє вбивство з членів касти Розумних. Офіційна версія:„Навмисне знищення оригінального суб’єкта Люсії Нечистої — джерела достовірної інформації необхідної для виживання і процвітання касти Розумних та Імперії загалом”. В лавах Вільних ви б протягли не довго, Розумний. Останнім, щоб ви пам’ятали — це обличчя Нечистого, який би вас убив вашою ж виделкою...