РОЗДІЛ 14 ВІКТОР

Тендітна ручка делікатно лягла на плече,  а ніжний квітковий аромат власниці цієї ручки вмить огорнув і приємно залоскотав  ніздрі. Поволі озирнувся та  зустрівся  з  усміхненим, свіжим і  дуже вродливим личком моєї  чарівної супутниці на вечір. Порцелянова шкіра дівчини манила  погляд соєю ідеальністю, а  губки,   широко розтулені, сконцентровували увагу,  змушуючи забутись.

-Привіт! – м’яким  голосом привіталась Аліна та наче ненароком ковзнула  подушечками пальців  по моїй грудній клітці.  – Сподіваюсь, я  вчасно?

-Деяких  леді варто  чекати все життя, – і, притягнувши її за тонку талію,   ледь чутно торкнувся  рожевої щічки.

-Але є чоловіки, яких соромно змушувати чекати,  – промовила, крадькома  поглядаючи на мою реакцію.

Сміливо!  Ми  розмістилися  за столиком затишного кафе на другому поверсі. Я   обожнював   авторську каву  сьогоднішнього баристи,   який  без зайвого замовлення  одразу взявся  готувати  чарівний напій.

-Ти тут частий гість? – поцікавилась дівчина,  звівши тонкі пальці в замок. Вона  ледь відкинула пасмо кучерявого волосся та звернула очі у напрямку  мого зору. Не дочекавшись відповіді,  одразу додала: –  Тоді я  теж спробую твій вибір. Перевіримо, чи зійдуться наші смаки.

На пальцях  показав  хлопчині приготувати дві чашки.

-Десерт?

-Ні,  не хочу псувати апетит перед вечерею. Моя мама нахвалювала  Світлану Олексіївну як чудову кухарку. На жаль,  вона  сьогодні не складе нам компанію. Погано почувається, – приречено видихнула дівчина.

Знову браво! Позбулась неньки, аби  залишитись ночувати  в мене. Далекоглядність вразила. Хоча, це те, що потрібно  для сьогоднішнього вечора.

-Можливо лікаря викликати? –  вирішивши   підтакнути співрозмовниці,   вдав  турботу.

-Ні-ні,   це магнітні бурі на сонці. Все швиденько минеться. Сьогодні прем’єра фільму в «Мультиплексі»? – перевела вмить тему і  невинно заклала волосся за вушко.

Очам відкрилась тонка довга шия,  елегантний виріз  декольте (занадто скромний для такої скромної скромниці), ексклюзивна ювелірна сережка у  мініатюрному вушку,  вишуканий  золотий  годинник на зап’ясті.  Аліна добре підготувалась до вечері, приклавши максимум зусиль, аби  сподобатись моїй мамі. Гарна стратегія, та навряд чи зі  мною пройде.

Приховуючи усмішку,   оглянувся на  перший поверх  закладу,  де  ліниво сновигали відвідувачі.  Очима завмер на добре відомій мені  особистості – Олександру Гриньову – і в душі зашелестів неприємний осад.   Мій  холдинг та будівельна компанія, в якій чоловік працював на керівній посаді, вважалися  в місті найбільшими конкурентами.  На даний час  ми  в судовому порядку вирішували спір на одну із земельних ділянок,  на  котрій  хотіли будуватись. Вероніка   погрожувала злити компромат і  Гриньов зі своїм босом Бобрецьким  ідеально підходили для цього.

Зіщулив очі,  аби приховати роздратування.

Та раптом увагу прикувала  крихітна фігурка у вузьких джинсах та  з копицею чорного волосся на плечах,  що розкинулось гладкою хвилею,  сягаючи попереку.

Квасолькіна! Точно Квасолькіна! Дежавю якесь!  Серце пропустило удар, боляче одізвавшись на картину внизу.

Олександр  повільно розмовляв з дівчиною, а тоді, обійнявши її,  провів в глиб  клубу любителів  боулінгу.

Якого дідька?

Квасолькіна!

Гриньов!

Першою думкою було скочити на ноги і кинутись слідом.