РОЗДІЛ 7 ВІКТОР

Вона мені сподобалась. Захотілось провести вечір у більш  приватній  бесіді. Обід  з матусями   затягнувся на кілька   годин, приємних таких годин.  Знав,  Вероніка владнає справи, а  статус генерального директора потужного холдингу     поглине неприємний осад від перенесених зустрічей, тож   дозволив собі розслабитись та просто насолоджуватися компанією вродливої білявки.

Анастасія, пославшись на  сильний головний біль попросила мою маму  підвезти її додому. Звісно,   тонкий  натяк всі присутні зрозуміли і   під охкання та ахкання жіночки відправили її з найкращими побажаннями поправляти самопочуття.

З дівчиною час  летів  непомітно й невиправдано швидко. Після ресторану Аліна, сором’язливо усміхнувшись,  запропонувала  прогулятись набережною. У світлі ліхтарів   тендітний силует дівчини манив, вабив  якоюсь чарівністю та  неземною красою.  Природа не поскупилась  для  співрозмовниці. Краса та  гострий розум –  рідкість не аби яка, і  в глибині душі я вже передчував  нові стосунки.  Було приємно йти поруч, на віддалі, навіть   не  тримаючись за руки. Було зручно мовчати. Було чудово від перебування на одній хвилі.

Тімохін зателефонував дуже невчасно,   але з  лояльності  до його перебування  у провінції, куди  поїхав у відрядження після ранкової розмови, я   прийняв дзвінок.

-Вік,  - роздався в слухавку  надривний голос Назара,  бо він  явно   перебував не  там, де потрібно і намагався перекричати    баси  клубної музики.  – Підтягуйся, Вік! У мене парубоцька вечірка!

Яка в  біса вечірка? Ще зранку  все було нормально.

-Де ти?  -  натомість поспішив запитати,  змовницьки підморгнувши Аліні. Дівчина  з розумінням кивнула та вдала,  що розглядає темряву над річкою. Погода виправилась, помітно потепліло, і  тепер  далина видавалась  спокійною  та  сонною.

-Приїзди в «Адель». Випивка моїм коштом! -  прозвучала «заманлива» пропозиція. Тільки от в мої план не ходило напиватися  зі заступником,  якого  очікували   сьогодні на будівництві.                                                                                                        

Дівчина   нервово  переступила з ноги на ногу та  спокусливо закусила  нижню губку. Ніколи не любив   обирати між двох сторін,  тому із словами «Я передзвоню», відключив з’єднання та  різко обійняв Аліну за  талію. Трепет,  переповнений   ароматом  польових квітів,   запав в самісіньке серце. Гаряча, піддатлива,  з акуратними губками, які  самі просились до  поцілунку.

-  Поїхали зі мною,  - прошепотів у вушко і  відчув, що із  затамованим подихом чекав її згоди – чіткої та  впевненої.

-Не можу,  маю справи.

-Вночі? – здивувався  відмові.

-Саме так,  вночі,  - солодко протягнула . -  Але завтра  постараюсь знайти вільну хвилинку.

Хм,  таки  злякалась, що вдруге не запропоную. Плюс мені  у карму.

-Тоді я  підвезу додому.

Замість відповіді сліпуча усмішка  оголила ряд рівненьких білосніжних зубів. Замалим стримався,  аби нахабно не спробувати на   дотик смачні вуста.

Аліна грала. І ця гра  приносила обом задоволення,  вона ніби відкладала  куштування  забороненого плоду на пізніше.

Галантно допомігши дівчині присісти  в авто, я відвіз її додому. По дорозі ми  обмінялися  номерами телефонів, пригадали кілька курйозних випадків з студентських років та, подарувавши дівчині  цнотливий поцілунок,  я добросовісно  передав її в руки Анастасії.  Від запрошення на  вечірній чай, коректно відмовився.

Чомусь  стосунки з  Аліною не хотілось пришвидшувати. Підсвідомо  розумів,  що  в нас є всі  шанси  побудувати майбутнє  - гарний секс ніхто не скасовував. А щодо більшого?  Від забігань  в  дрімучі хащі  наступних днів,   знову   вчасно (чи ні)  врятував Назар.

-Друзяко,  ти як? -  говорив  алкоголь в його голосі.

-Через десять хвилин буду,  -  виїхавши в напрямку закладу,   запевнив  товариша.

Думками знову і  знову  повертався  до Квасолькіної.  Голосна музика та  образ  Аліни  не витравлювали з мозку спогад про компромат на  компанію. Якби  справа стосувалась виключно Назара,  -  ризики мінімальні, в такому разі обійшлись  би тихою розмовою та    оперативною писулькою про  звільнення за власним бажанням. Але холдинг -  моє дітище,  моя родина, моє все. Я занадто багато сил вклав в його розвиток, аби так просто дозволити якійсь  там Квасолькіній   розвалити  реалізовану мрію.   

-Вероніка буде  в понеділок, - промовив до себе у дзеркало дальнього вигляду. –   А сьогодні  вечір перед вихідним днем, тому…

Я міг дозволити собі багато чого. Наприклад, Аліну і  не  тільки.  В передчутті відривного вечора, зупинив автівку неподалік   двоповерхової елітної  новобудови, що виблискувала мільйонами  галогенних вогнів, приманюючи до себе найкращих метеликів міста  - багатих і  не дуже. На стоянці помітив червоний  спорткар Тімохіна. Чоловік  гордо зупинив  дорогу машину  навпроти камер відео спостереження та зі спокійною душею,  що красуня в безпеці, зараз  підривав танцювальний майданчик  чи спустошував бар. І вдумалось Тімохіну   добровільно всунути голову в ярмо під назвою «сімейне життя». Хоча, про що я? Сам вертів в руці мобільний телефон з думкою чи не відправити  повідомлення Аліні.

Назара застав на  другому поверсі у ВІП-зоні.  Нижній танцювальний зал був  переповнений  тілами, що рухались в такт музиці, і друг  спокійно розглядав відверто вдягнених дівчат,  підбираючи    жертву для останньої парубоцької ночі. В голові  не вкладалось, що можливо так  несподівано та спонтанно перекреслити  свою справжню натуру.