РОЗДІЛ 6 ВЕРОНІКА

-Сестричко!- у весь голос загорланила Ліза, моя кузина. Весела, зажди в  русі, найбільша непосида з мені відомих, а ще модниця та любителька шумних вечірок та компаній.  Ми не бачились кілька місяців,  тому що  сестричка  навчалась за кордоном,  і тільки сьогодні повернулась в рідне місто на кілька днів. За  подіями в особистому житті я  зовсім забула про її приїзд.

– Я так сумувала, - поцілувавши в щічку, відсторонилась, - а ти зовсім змарніла. Заганяв   Огородник?

Висока,  рудоволоса дівчина,  молодша від мене на п’ять років,  турботливо обдивилась   цінний експонат.  В її очах мелькнула жалість,  і від того стало  до болю прикро. Ліза сіяла  щастям, безтурботністю,   з ідеальним макіяжем та   волоссям вогняного відтінку вона випромінювала   радість та жагу  молодості.  Не хотіла, щоб бачила мене – сестру та подругу – втомленою та ображеною на увесь світ.

-День видався складним.

- Навіть у найважчий час потрібно гордо нести голову,  - усміхнулась на тридцять два, допомагаючи зняти пальто. – Добре, що я завітала, а то моя  люба  кузина схожа на зів’ялий листочок. Нічого,  ситуацію я  швиденько виправлю.

У відповідь  поморщила носика. Друга людина за день вирішує, що для мене краще. Спробувала перевести тему.

-Як доїхала?  Довго  затримали на митниці?

Ліза відмахнулась.   

-Трішки нерви потріпали, але ми їх швиденько приведемо до ладу в нічному клубі. До речі, знайомі  доповіли: в місті відкрився новий  заклад. Кажуть дуже крутий і  дорогий. Сходимо?

Почалось. Щоразу, коли Ліза поверталась в рідне місто,  її тягнуло   на пригоди,  за які  здебільшого доводилось розплачуватись мені  як старшій.

-Чи Назар не відпустить? – заторохкотіла сорокою.

Неприємний осад залоскотав душу.

-Особливо Назар,  - хмикнула я з іронією.

-Невже розійшлась з тим надутим індиком?

Нашу милу бесіду в коридорі перервала мама. У  незмінному  фартуху в дрібну кліточку вона визирнула з  кухні та  розплилась у  щасливій усмішці.

-Дівчатка,   гайда до столу. Котлетки по-київськи вже чекають.

На мить  наші погляди схрестились.    В маминому промайнув докір, тобто   найменше за проведену  бозна-де ніч. Отже, після вечері розмова  передбачалась   ще та, особливо з татом.  І коли звикнуть,  що Нікуся  давно доросла жінка?  Мозок  сигналізував погодитись на пропозицію Лізи і втекти з квартири, аби  рідні  трішки  вгомонились.

-Тітонько Ларисо,  ваші страви найсмачніші. Навіть мама так смачно не готує, хоч ви сестри,  - Ліза прийнялась лестити.  –  Перед весіллям дасте мені  майстер-клас. Буду  коханого балувати.

-Перед весіллям? – здивовано  звела брови ненька. – Невже виходиш заміж? – аж присіла поруч на стілець.   

-Ще ні, але  обов’язкові вийду.  Вечері відправляємось  з Нікою на пошуки  женихів, -  дівчина спокійно проковтнула шматочок та тицьнула в  мій бік виделкою. – Ось скільки їй  ще працювати на  багатеньких  дядечків? Пора  знайти супутника, який в  змозі забезпечити. Пора сказати прощавай  офіс і привіт  пелюшки,  - на останній фразі зробила особливий акцент і додала: - Ви ж хочете внуків?

Мама  прокашлялась.

-Звісно, хочете, - продовжила думки вголос сестра, - тільки  Ніці дихнути вільно не даєте, аби  тих внуків завести.

-Ну, знаєш! – вибухнула ненька та сердито  вскочила на ноги.  – Запитай,  де вона цієї ночі вешталась.

-Тітонько, ви занадто консервативні.

-Я хвилююсь. І тато теж.

-Хвилюйтесь, але в міру.  А ми йдемо збиратись в клуб. Дякую за смачненькі  котлетки і про всяк випадок запишіть  рецепт, - кинула на останок Ліза, увівши маму в  ступор. -  Чого розсілась? – вже звернулась до мене. –  Нумо   робити макіяж, бо  таким виглядом тільки  відлякувати можна,  а не зваблювати.

-Дівчата…

-Спокійно, - перебила  свою тітку на пів слові.  – Я з неї очей не спущу. О,  ледь не забула. Вероніка ночуватиме в  мене, завтра ж вихідний.

Мама розкрила рот запротестувати,  оскільки  в планах мала поїздку до бабусі  в село, та Ліза  браво висмикнула мене   із-за столу  і  потягнула  в  коридор одягатись.

-Швидше, Нікусь,  забираймося з  квартири,  допоки  не долучилась важка артилерія  - твій тато.

-А де він?

-Пішов за тортом, і, на щастя, я порадила йому  пекарню в іншому кінці міста.

-Авантюристка!  - не помітила, як  сама зголосилась на «вилазку за  женихами».

-Ліпше подякуй і  пообіцяй  відірватись на славу. До речі,  я  таку  сукенку тобі привезла. Вважай  мій новорічний  подарунок під ялину.

Вже  на порозі крикнувши слова прощання мамі, я   спохватилась, що зовсім нічого не  взяла з білизни та взуття.   Вернутись  додому сестра не дозволила.

-Припини, - як  завше безтурботно махнула рукою. – В тебе все одно не немає слушних туфель, а білизну  купимо.  Мереживну,  спокусливу, якраз під плаття. Ось поглянь.

Спочатку  позитивний настрій  Лізи  заразливо передався і мені,  та, поглянувши на  екран мобільного телефону, де  красувалось зображення  безформної тканини  світло-сріблястого відтінку,  завагалась. Якщо я вдягну оце, то вечір обіцяє вийти   справді не забутнім.