Частина 25

Пригнічений, принижений Голдштейн залишився сам на сам зі своїми гіркими думками. Він почувався зрадженим. Його закохане серце було розбите. Опинитися покинутим, досягнувши перемоги, за яку вони разом боролися довгі місяці, було неймовірно боляче. Можливо тому він протягом усього життя уникав близьких стосунків, щоб так от, в одну мить, не перетворитися на жалюгідну жертву своїх почуттів. Роджер мав рацію, вважаючи свою дружину корисливою сукою. Друг виявився більш проникливим, ніж він сам.

Філіп спочатку злився, звинувачував Венді та проклинав той злощасний день, коли зустрів її. Потім, коли буря в душі вщухла, неймовірно сумував за коханою. Самотність і свобода більше не приносили тієї радості, як раніше. Він хотів бачити її! Обіймати струнке, таке бажане тіло... вдихати до болю знайомий запах... потопати в її величезних сірих очах...

  Час тягнувся дуже повільно. Венді не давала знати про себе, не відповідала на його дзвінки. Філіп періодично довідувався на віллі, чи не повернулися містер і місіс Сакрод, але раз у раз отримував негативну відповідь.

Нарешті Голдштейн особисто приїхав до будинку покійного друга під приводом залишити рахунки на оплату своїх адвокатських послуг. Яке ж було його здивування, коли він застав молодят удома. Макс, почувши знайомий голос, вибіг назустріч, виляючи хвостом. За ним з'явилася «дружина», заінтригована його увагою.

— Венді?! — здивовано вигукнув адвокат. — Як це розуміти?

— А, Філіпе... Привіт. Що привело тебе до нас?

Він розгублено мовчав і дивився на неї, намагаючись упізнати в цій байдужій жінці ту Венді, яка колись заволоділа його серцем.

— Тобто, як це, що?! Крім того, що ти зникла на півтора місяця, не відповідала на дзвінки і навіть не повідомила про ваше повернення?

— А хіба повинна була? — запитала вона.

Холодність і непривітність її голосу дали чітко зрозуміти, що він тут небажаний гість. У її тоні Філіп вловив відчуження. Так ось воно що?! Його вирішили позбутися за непотрібністю.

— Венді, як же так? Ти грала любов і пристрасть, поки була потрібна моя допомога і підтримка? А тепер вдаєш, ніби все це мені наснилося?!

Вона втомлено зітхнула:

— Послухай, Філіпе, до чого ці з'ясування стосунків?

Він був вражений її реакцією.

— До чого?! Ти використовувала мене, граючи на моїх почуттях!

— Ні, я найняла тебе за гроші.

— А спала зі мною ти теж за гроші?

Венді промовчала.

— Але тепер ти отримала жадані статки Роджера, тому я тобі більше не потрібен... — продовжив думку Філіп.

Вона лише мовчки дивилася йому в обличчя. Він не витримав і зробив крок назустріч, намагаючись обійняти, як раніше. Але жінка відсторонилася.

— Надішли мені рахунок, я оплачу, як і обіцяла.

Філіп так і залишився стояти з простягненими руками.

— І це все, Венді?

— Гадаю, так.

Повертаючись додому, Голдштейн дійшов висновку, що не можна довіряти жінкам, з цього приводу покійний друг був абсолютно правий, хоча теж став жертвою обману. Дивно, що обидва вони постраждали від однієї й тієї самої особи.

— Будь проклята ця Венді! — в серцях вигукнув Філіп і сильніше натиснув на газ.

Через кілька днів місіс Сакрод зателефонувала сама.

— Філіпе, думаю, ти маєш знати, що доберман здох.

— Що???? Ти маєш на увазі Макса?

— А кого ж іще?!

— Але почекай... що з ним сталося?

— Напевно, не витримав сімейного щастя, — у її голосі почувся сарказм. — Ветеринар зробив висновок, що вночі сталася зупинка серця.

— А чому ж ти дзвониш мені? Знадобилася розрада? — не забув дорікнути адвокат.

— Зовсім ні. Мені потрібно вступити в права спадщини мого покійного чоловіка.

Філіп замовк. У його голові промайнула незліченна кількість варіантів, якими могла скористатися Венді для розправи з Максом з метою заволодіння його статками.

— Де тіло Макса?

— У крематорії.

— Що? Як ти посміла відправити його в крематорій без розтину?

— Філіпе, не сміши! Собакам не влаштовують розтин. Для кремації достатньо заяви господаря тварини і довідки ветеринара.

— Але Макс не звичайний собака, за паспортом він — людина!

— Однак у крематорії про це не здогадувалися, — заявила вона. — У будь-якому разі, кремацію вже проведено, поховання його праху відбудеться завтра на кладовищі домашніх тварин. У принципі, це я й хотіла тобі повідомити, — Венді повісила слухавку.

А Філіп так і залишився стояти з телефоном у руках. Рожеві окуляри раптом остаточно спали й перестали приховувати непривабливу істину. Усі надії розбилися вщент. Гірка правда заявила про себе. Ніжні почуття до коханої жінки змінила бридка відраза. Бідолаха Макс мав чудове здоров'я і ніщо не віщувало його раптову смерть. Коли Філіп відвідував віллу востаннє, доберман був у чудовому самопочутті. Чим же покінчила з ним холоднокровна Венді? А в тому, що це було вбивство, Голдштейн не сумнівався, інакше навіщо було терміново кремувати прах тварини до того, як про це дізнається адвокат? Мабуть, вона поквапилася замести сліди. В іншому випадку, Філіп міг би наполягти на розслідуванні, але тепер докази знищені, тому в цьому немає сенсу. Цікаво, чим же завадив їй нещасний пес? Венді й так домоглася повного контролю над його грошима, навіщо їй знадобилося зжити собаку зі світу? Але ж він був так доброзичливо до неї налаштований... Бідолаха теж став жертвою жіночої підступності.

— Господи, який же сліпий я був, що повірив у щирість цієї пройдисвітки! — вголос вимовив Філіп, не витримавши емоцій, що нахлинули. — Воістину, любов робить нас сліпими і глухими до доводів розуму.

                                                                                      * * *

Венді стояла біля могили свого чергового, чотириногого чоловіка. Крім неї і Філіпа, не було нікого поруч. Жодної сльозинки не впало з її прекрасних сірих очей. Навпаки, вона раділа!