Частина 24

У колишньому кабінеті продюсера, на його віллі, відбувалася незвичайна за людськими мірками подія. Представник муніципалітету, запрошений для реєстрації шлюбу, був украй здивований, якщо не сказати більше, особистістю нареченого.

— Дозвольте, де ж це бачено?! Не весілля, а цирк якийсь! — обурювався він, розглядаючи добермана в манишці, що сидів біля ніг нареченої.

— Містере Кінгслі, у нас є офіційний дозвіл на реєстрацію цього шлюбу, завірений особисто мером міста, — зауважив Філіп і простягнув документ чиновнику.

Той надів окуляри й уважно ознайомився з папером:

— Маячня якась! Я не вірю своїм очам! Це суперечить закону і здоровому глузду! — обурився він.

— А ось тут ви помиляєтеся, — спростував його заяву Голдштейн і послужливо простягнув наступний документ.

— Це ще що таке? — невдоволено глянув чоловік.

— Перед вами постанова окружного суду, що дозволила укладення цього шлюбу.

Містер Кінгслі витріщив очі від подиву. Товстун середнього віку, він був вихований у старих традиціях і вірив у той інститут шлюбу, який проповідувала церква.

— Дозвольте, але тут написано, що наречені містер Максиміліан Сакрод і місіс Доркас. А я бачу перед собою собаку! — вигукнув він, втрачаючи терпіння. На його думку, або жарт затягнувся, або ці навіжені багатії намагалися ввести в оману муніципальний суд своєю божевільною витівкою.

Філіп, готовий до такого питання, одразу ж простягнув папку:

— Містере Кінгслі, я є адвокатом містера Сакрода. Дозвольте передати вам його паспорт і картку соціального страхування. У папці ви знайдете також документи місіс Доркас і свідоцтво про смерть її чоловіка, — діловито сказав він. — Гадаю, тепер усі питання залагоджено, і ми можемо перейти до церемонії?

Чиновник довго і ретельно вивчав документи, потім, не довіряючи своїм очам, попросився зателефонувати в мерію. З'ясувавши подробиці, які його цікавили, він повісив слухавку в ще більш пригніченому настрої. Потім підняв очі й обвів поглядом присутніх.

— Що ж, прошу наречену і... нареченого... підійти до столу, — почав він невпевненим голосом.

Венді, у білосніжній сукні з фатою і букетом квітів, з готовністю підійшла, ведучи за собою добермана. Пес крутився на місці і не розумів, що від нього хочуть.

— Максе, поруч! Сидіти! — скомандувала наречена.

Чиновник з жахом перехрестився, притискаючи руку до серця. Потім сковтнув і продовжив:

— Прошу свідків з боку нареченого і нареченої підійти ближче.

Мажордом і Філіп стали біля молодят. Прислуга стовпилася біля стіни у якості додаткових свідкiв і витріщалась здивованими очима на незвичайну пару. Вишколений мажордом ховав свої емоції за непроникним обличчям. Філіп не подавав і виду збентеження. Запрошені свідки перешіптувалися в подиві: багато чого їм довелося побачити на своєму віці, працюючи на навіженого продюсера, проте подія такого масштабу на їхній пам'яті була вперше.

— Ми зібралися тут, щоб з'єднати шлюбним союзом два люблячих серця... — чиновник заткнувся і втупився на добермана.

— Прошу вас, містере Кінгслі, можна опустити порожні формальності, — підказав Філіп Голдштейн.

Той прокашлявся і продовжив:

— Містере Максиміліане Сакрод, чи згодні ви взяти за дружину місіс Ванду Доркас, поважати й любити її, доки смерть не розлучить вас?

Усі присутні подивилися на пса, який лише висунув язика у відповідь. Виникла незручна пауза.

— Я, як адвокат нареченого, висловлю його волю, — знайшовся Філіп. — Так, згоден!

Чиновник невпевнено кивнув, прийнявши таку версію відповіді. Мабуть, чіткі інструкції мера не залишили місця сумнівам.

— Місіс Ванда Доркас, чи згодні ви взяти в чоловіки містера Максиміліана Сакрода, прожити з ним у любові та вірності до кінця ваших днів?

— Згодна! — радісно вимовила наречена.

Містер Кінгслі ще раз подивився на нареченого й наречену, зібрався з силами, ніби наважуючись на відчайдушний вчинок, і врешті-решт, вимовив:

— Ну що ж... Тоді... Владою, даною мені штатом, я проголошую вас чоловіком та дружиною!

З аудіоколонок заграла урочиста музика, що сповіщала про створення нової сімейної пари.

— Прошу нареченого поцілувати наречену, — невпевнено вимовив чиновник і, знову перехрестившись, гидливо заплющив очі.

Усміхнена Венді нахилилася до Добермана і витягнула губи трубочкою, той охоче лизнув її в ніс.

Філіп голосно заплескав у долоні, даючи усім приклад, але пролунали лише мізерні, невпевнені оплески.

Присутнім запропонували келихи шампанського, щоб випити за молодих.

— Пропоную тост за щастя нареченого і нареченої! — урочисто вигукнув Філіп.

Крім мажордома і Венді ніхто не підтримав його благородний порив.

Щаслива наречена підняла свій букет над головою і за традицією кинула через плече. Однак ніхто з присутніх жінок не ризикнув зловити настільки сумнівний атрибут. Квіти впали на підлогу і самотньо лежали там до самого кінця церемонії. Прислуга не ризикнула торкатися до них, побоюючись накликати на себе божий гнів за подібне святотатство.

Щаслива місіс Сакрод, отримавши на руки довгоочікуване шлюбне свідоцтво, з легким серцем відпустила присутніх. Чиновник гучно захлопнув папку і пішов, не піднімаючи очей, лише злегка кивнувши на прощання. Покоївки із зітханням полегшення розійшлися за знаком мажордома. Голдштейн залишився наодинці з Венді.

— То що, люба, ти нарешті задоволена?

— Цілком, — легко відповіла та.

Філіп обійняв за плечі й зарився носом у її волосся:

— Венді!.. вітаю з перемогою!

Вона зараз же вивільнилася з його обіймів:

— Шкодую, Філіпе, але мені час збиратися.

Він запитально подивився на неї:

— Куди це ти зібралася?

Місіс Сакрод гордо підняла голову й заявила:

— Ми з чоловіком їдемо у весільну подорож. Негайно.

З горла адвоката вирвався короткий смішок: