Частина 20

Роджер уважно вислухав доповідь приватного детектива і подивився світлини.

— Мушу зауважити, ваш приятель так майстерно грає свою роль, що може здатися, ніби він закоханий по-справжньому, — весело промовив детектив.

Але Доркас не поділяв його захоплення.

— Вам не здалося. Цей бовдур давно небайдужий до моєї дружини. Мабуть, хитра аферистка і його окрутила. Було помилкою просити Філіпа про таку послугу, — похмуро відповів він. — Тепер мій план пішов під три чорти.

— М-да, несподівана новина... — Джек закурив чергову цигарку і певний час мовчки обмірковував ситуацію.

Роджер терпляче чекав.Нарешті, детектив подивився на клієнта:

— Не впадайте у відчай, містере Доркас. Я вважаю, що ця обставина тільки зіграє вам на руку.

— Хм... Це яким же чином?

Детектив присунувся ближче:

— А таким, що жінка радше повірить у справжні почуття, ніж у бездарну гру.

— Можливо й так. Але мені потрібні докази зради, а закоханий Філіп тепер навряд чи погодиться підставити кохану жінку.

Джек хитро посміхнувся:

— Ви забуваєте про пристрасть, містере Доркас. Закоханих притягує, немов магнітом. Що більше перешкод на їхньому шляху, то швидше вони кинуться в обійми один одному.

— Мабуть, це думка, — погодився Роджер.

— І ще, містере Доркас... Ми майже досягли мети. Було б добре, якби ви поїхали на якийсь час. Це дасть можливість «закоханим» швидше просунутися у своїх стосунках.

Роджер з повагою подивився на сищика:

— А ви небезпечна людина, Джеку...

— Що поробиш, того вимагають обставини.

За кілька днів Доркас повідомив дружині та другу, що збирається летіти до Греції на зйомки чергового фільму. Насправді ж у його планах був відпочинок із повним відривом у відкритому морі, подалі від очей спостерігачів. Для цієї мети його власна яхта з командою чекала  свого господаря на одному з островів Карибського моря.

За кілька місяців свого випадкового шлюбу Роджер зголоднів за розпусними вечірками, побоюючись бути викритим у зраді. І ось тепер продюсеру випала нагода відірватися на повну. З легким серцем і великими очікуваннями він вирушив на Кариби, прихопивши з собою кілька молодих поступливих дівчат. Веселощі почалися з тієї самої хвилини, щойно приватний літак Доркаса піднявся у небо. Тут Роджер  більше не побоювався стеження, тому із пожадливістю віддався до усіх плотських гріхів, доступних людству.

Філіп Голдштейн сидів у тиші своєї холостяцької квартири і розмірковував над неочікуваними поворотами життя. Венді не йшла з його голови. Ïï образ, такий загадковий і бажаний, переслідував адвоката  і вдень, і вночі. Як же сталося, що він загорівся почуттями до дружини свого найкращого друга? Схоже, його спіткало те саме прокляття, що й Роджера. Занадто довго вони хизувалися своєю свободою, тому  ось тепер обидва потрапили до пастки.

Він прикрив очі і згадав запах Вендi, такий свіжий і чистий, ніжний дотик її волосся до свого обличчя... Ні, з цим рішуче треба щось робити! По-перше, він обіцяв другові допомогти з розлученням, а по-друге, на кону два мільйони. Цілих два!!! мільйони доларів! Вони дозволять збільшити його власні статки майже вдвічі.

Але як же бути з почуттями? Та можливо, це звичайна пристрасть, звідки йому знати? Адже Філіп ніколи не закохувався по-справжньому. Він усе життя вважав, що не здатен кохати. І ось тобі, такий сюрприз! Хоча треба б добряче розібратися в природі своїх почуттів. Якщо це простий потяг і бажання отримати недоступне, то це пів біди; у такому разі допомогу другові чудово можна поєднати з насолодою. А от якщо його почуття справді виявляться глибшими, то вчинити зраду він уже не зможе. Перед Філіпом постане дилема: зрадити друга чи кохану жінку? Він струснув головою, відганяючи нав'язливі думки, і налив віскі, щоб розслабитися. Одразу ж свіжа думка зародилася в його мозку. Чим він, по суті, ризикує? Якщо Роджер доб'ється розлучення, то це вiдкриє шлях самому Філіпу: Венді виявиться вільною, а у нього самого з'явиться шанс її завоювати. До того ж, отримавши двомільйонну винагороду, адвокату буде що запропонувати майбутній дружині. Вона ж ніколи не дізнається про його роль у цій справі, бо не в інтересах Роджера відкривати правду.

Заспокоївши таким чином свою совість, Філіп Голдштейн з легким серцем пішов спати.

                                                                                     * * *

Шикарна моторна яхта продюсера кинула якір біля маленького дикого острова під назвою Петіт-Тобаг, що знаходився серед блакитних вод карибського морського рифа Тобаго Кейс. Кращого місця для усамітнення і придумати не можна! За бортом плавали велетенські морські черепахи, занесені до Червоної Книги, вони висовували з води голови і роздивлялись непроханих гостей. Іноді можна було побачити скатів, які повільно змахували своїми підводними крилами. Високі кокосові пальми острова на тлі яскравого сонця і прозорої, як сльоза, морської води створювали унікальний колорит. Якщо й існував рай на землі, то він знаходився саме в цьому місці.

Доркас вийшов на палубу і потягнувся. Він озирнувся навкруги із задоволеною усмішкою.

— Нарешті довгоочікувана свобода! — крикнув він і стрибнув за борт.

Його гості з радісним вереском наслідували його приклад. Блакитна безодня спінилася бризками, розганяючи потривожених морських мешканців. Матроси крадькома спостерігали за голими дівчатами, на струнких тілах яких грали сонячні промені, що заломлюються в прозорих морських хвилях.

— Рорі, любчику, скажи-но, акули тут є? — запитала одна з дівчат, виринувши нагору.

— Заспокойся, крихітко! Капітан стверджує, що немає. З боку океану ми огороджені кораловим рифом, який захищає нас від кровожерливих хижаків. Тут вам слід боятися тільки мене! — крикнув він, підпірнув схопив дівчину і потягнув у воду.

Накупавшись досхочу, весела компанія забралася на палубу. Довгоногі дівчата розмістилися на шезлонгах й засмагали топлес. Офіціант розносив коктейлі гостям, ховаючи очі.