Частина 18

За два тижні Роджер знову зустрівся з приватним детективом, але результати стеження його не втішили:

— Містере Доркас, скажу вам чесно, ви або запеклий ревнивець, або псих.

Брови відвідувача поповзли вгору:

— Що?! Та як ви смієте?..

— Смію, містере Доркас, бо не один раз зустрічав подібних до вас типів.

— Але за яким правом ви робите такі висновки? — обурився Роджер.

— За вашою дружиною велося стеження вдень і вночі, але нічого підозрілого не виявлено. Вона ідеальна дружина, повірте мені.

— Цього просто не може бути! Чим же вона займається цілими днями?

— Здебільшого сидить на віллі, засмагає біля басейну і читає книжки. Навіть ні з ким не спілкується. У неї абсолютно немає друзів. Єдине суспільство, яке вона бачить, це ваше, — на доказ цього детектив дістав із конверта пачку світлин і розклав їх на столі.

Роджер був дуже здивований розпорядком дня дружини, адже він підозрював її в підступній зраді.

— То що ж, містере Доркас, накажете припинити стеження?

— Ні-ні, зачекайте! Минуло мало часу, цього недостатньо, щоб робити висновки, — заперечив той.

Містер Доусон відкинувся на спинку крісла.

— Сподіваюся, ви не проти? — запитав він із ввічливості і, не чекаючи відповіді, закурив цигарку.

Пауза затягнулася. Роджер розчаровано розглядав знімки дружини, а детектив уважно спостерігав за його реакцією. Нарешті, Доусон поставив запитання в лоб:

— Скажіть чесно, містере Доркас, чого ви домагаєтеся?

Роджер підняв на нього здивовані очі:

— Що ви маєте на увазі?

— Навіщо вам докази зради дружини?

— Дивне запитання ви ставите, — усміхнувся Роджер. — По-моєму, кожен чоловік має право вимагати від своєї дружини вірності. Чи я не правий?

— Безумовно ви маєте рацію, містере Доркас. Але це не стосується вашого випадку.

— Чому ж? Я якийсь особливий? — заперечив той.

Детектив випустив клуб диму, не відриваючи погляду від відвідувача:

— Я навів довідки і знаю про вас усе, шановний: рід занять, спосіб життя, величезні статки... А також мені відомо зі спостережень, що ви ні в гріш не цінуєте свою дружину, навіть спите окремо. Просто кажучи, вам на неї наплювати. Значить, її зради не повинні б зачіпати за живе. Виходячи з цього, я роблю висновок, що вам хочеться позбутися дружини, зберігши свої статки.

Роджер мовчав, здивований проникливістю цієї людини.

— Ну що? Я маю рацію?

— Більш ніж, — чесно зізнався продюсер.

Приватний детектив самовдоволено посміхнувся і загасив цигарку:

— Ну що ж, це вже інша справа.

— Розумієте, містере Доусон...

— У такому разі, просто Джек, — поправив його співрозмовник.

— Річ у тім, Джеку... Я маю підстави припускати, що моя дружина влаштувала наш шлюб нечесним шляхом, отруївши мене у Вегасі, якщо вже вам усе відомо...

Детектив кивнув головою і продовжив слухати сповідь клієнта.

— Я абсолютно нічого не пам'ятаю з подій тієї фатальної ночі. Та за все життя я бував п'яний не раз, але ніколи не втрачав пам'яті. До того ж, у мене й у думках не було одружуватися ні з нею, ні з кимось іще. А враховуючи той факт, що шлюб укладено поспіхом і без попереднього контракту, я майже впевнений, що був під дією якоїсь одурманюючоï речовини. Ось тільки довести цього не можу.

Вислухавши чесну розповідь клієнта, Доусон задумався:

— Скажіть, містере Доркас, чи приймали ви в ту ніч наркотики?

— Так. Кокаїн. Звичайна справа на вечірках.

— І пили алкоголь?

— Зрозуміло. Але я завжди це робив, і жодного разу таке поєднання не призводило до провалів у пам'яті.

Джек помовчав, розмірковуючи над почутим.

— Ну, зараз вже нічого не доведеш. Треба було відразу здати кров на аналіз, — зауважив він. — Чому ж ви цього не зробили?

— Тоді я не розумів, що сталося. Та й почувався паршиво. Усі мої думки були зайняті тим, як розірвати цей безглуздий шлюб.

— А оскільки цього не сталося, ви вирішили нарити компромат на свою дружину?

— Правильно. Це єдиний гуманний спосіб її позбутися, — підтвердив продюсер.

— Із цим не посперечаєшся. Дехто не такий терплячий, як ви...

Роджер зрозумів, на що натякає Джек, але далі розвивати цю тему не став.

— Отже, містере Доусон, чи готові ви допомогти мені?

— Так. Але з огляду на мету і спеціальні методи, це коштуватиме дорожче.

— Про які методи йдеться? — поцікавився клієнт.

— Думаю, доведеться запросити найманого залицяльника на роль підставного коханця. А їхні послуги коштують немало.

— Отже, домовилися!

Всупереч очікуванням Роджера, старання детектива не призвели до потрібного результату. Венді цуралася незнайомців і на загравання сторонніх чоловіків не реагувала. Протягом місяця Джек намагався підсунути їй красенів, один кращий за іншого, але марно. Чистильник басейнів із засмаглим, м'язистим торсом не викликав у місіс Доркас ані найменшого інтересу; його грайливі погляди вона ігнорувала, а спробу легкого флірту припинила від самого початку, захлопнувши книжку та повернувшись до будинку. Страховий агент, Аполлон чистої води, присланий за дорученням Роджера, не удостоївся навіть погляду, а на його милі загравання вона відповіла: "Займіться своєю справою". Проблема полягала в тому, що Венді практично не виїжджала в місто. А підсилати в будинок когось іще означало накликати підозру. Одного разу детектив призвичаївся і влаштував їй зустріч із перукарем у салоні краси, куди вона записалася. Досвідчений жиголо, на вигляд альфа—самець, відмінно грав свою роль, але місіс Доркас не купилася на його солодкі промови.

Усі зусилля приватного детектива виявилися марними.

Нарешті, він здався:

— Містере Доркас, я досвідчений фахівець із хорошою репутацією, але ваша дружина той ще міцний горішок. Або вона веде серйозну гру, або ж свята! — розвів він руки. — Тому дам вам пораду: найміть на роль коханця когось із ваших друзів, хто добре знайомий вашій дружині.