Частина 17

Наступного вечора Роджер повернувся додому пізно. За традицією він вирушив до кабінету, де звик відпочивати після важкого дня з келихом віскі й улюбленцем Максом.

Розвалившись на дивані, він звернувся до собаки:

— Ну, що, Максиміліане, ось ми з тобою й наодинці, як у старі добрі часи... Щоправда, тільки в цьому кабінеті, — зітхнув він. — Але я тобі обіцяю, що скоро все виправлю!

Пес сидів і слухав кожне слово господаря, не розуміючи суті сказаних слів, але явно співчуваючи йому.

Сну не було в жодному оці, адже Доркас не звик лягати так рано. Зазвичай він повертався додому тільки під ранок після веселих вечірок. Щоб скоротати час, Роджер сів за письмовий стіл і почав розбирати рахунки, що накопичилися за кілька днів.

Раптом погляд його затримався на одному з них. Він нахилився й уважніше перечитав вміст, після чого відскочив нажаханий:

— Феррарі?! — здивовано вигукнув він і глянув на Макса, ніби шукаючи в нього підтримки. — Якого біса, Максе?! Звідки взялася Феррарі за двісті п’ятдесят тисяч доларів?! Що за маячня?!

Але глянувши на дату виставленого рахунку, продюсер зрозумів, що не помилився. Документ був датований двома днями раніше.

— Невже це Венді постаралася?.. — задумався він.

У таких документах не могло бути помилки.

— Який же ідіот відпустив її на машині за чверть мільйона в кредит?!

Але потім Доркас замовк, бо згадав, що сам дозволив дружині купувати товари в борг на його ім'я. А вже обличчя мiсiс Доркас з газет і журналів відоме всій окрузі. Та й ім'я містера Доркаса, мiсцевого мільйонера, викликає довіру.

Роджер продовжив швидко, ніби в агонії, перебирати інші рахунки:

— Діамантове кольє... Дизайнерський одяг... Рахунок від Картьє... Чорт! Чорт! Чорт!!!!!!! — він відкинувся на крісло і в жаху схопився за голову. За кілька хвилин продюсер знову занурився в рахунки і швидко склав подумки суму.

— Максиміліане, ця жадібна змія спустила на вітер більше пів мільйона за один день! Це вдвічі більше, ніж усі твої статки! — фатальним голосом вимовив Доркас.

Раптом він підскочив із місця і кинувся в апартаменти дружини. Макс потрусив слідом, не бажаючи залишати господаря в такому стривоженому стані.

Роджер різким рухом відчинив двері спальні:

— Венді, тобі що, жити набридло?! — заволав він.

Дружина сіла в ліжку, розбуджена його непроханим вторгненням. Вона намацала рукою кнопку і ввімкнула лампу.

— Роджере, чому ти вриваєшся до мене серед ночі? — обурилася вона, натягуючи ковдру.

— Взагалі-то, якщо ти не забула, це мій дім! І ти моя дружина!

— Дивно, що ти досі пам'ятаєш...

— Ти дуже красномовно мені про це нагадала! — крикнув він і кинув пачку рахунків на ліжко.

— Але ж ти сам побажав, щоб я виглядала відповідно до «високого звання» місіс Доркас. І, по-моєму, залишився цілком задоволений, — спокійно, проте не без сарказму, нагадала Венді.

Спокій дружини ще більше виводив Роджера із себе.

— Таких витрат не гідна навіть королева Монако!

— Однак, це була твоя вимога, щоб дружина "сяяла яскравіше за всіх"!

— А тепер вимагаю, щоб ти все це повернула назад!

— І не подумаю! Це ж рівносильно скандалу, — заявила вона. — Якщо хочеш, забери все і сам принижуйся перед торговцями! — сказавши це, Венді вимкнула лампу і знову вляглася на подушку, демонструючи цим, що розмову закінчено.

— Хто ж ти така? — презирливо вигукнув Роджер. — І куди поділа ту скромну Венді, яку я знав?

— Та скромна Венді померла у Вегасі, в той самий момент, коли ти пошкодував про своє одруження! — донеслося у відповідь із темряви.

Усю ніч, що залишилася, Доркас не стулив очей, будуючи підступні плани щодо дружини. Які тільки iдеï не спадали йому на думку: від психлікарні й до вбивства, але здоровий глузд усе ж узяв гору. З першими променями сонця, що зійшло над обрієм, він вже точно знав, як слід вчинити.

Ранок почався з того, що Роджер спустився в гараж, оглянув покупку дружини. Яскраво-червона спортивна Феррарі блищала новенькими дисками, радуючи око. "Тактак, у Венді губа не дурна!", — подумав він і тут же розпорядився шоферу повернути її назад до автомагазину. Мабуть, це була єдина покупка, від якої він ризикнув відмовитися. Терпіти ж приниження перед ювелірним домом Картьє він не бажав.

Після відвідин гаража продюсер, як ні в чому не бувало, вирушив на веранду до традиційної ранкової кави. Він витягнув ноги на стілець, заплющив очі й задоволено посміхнувся, підставивши обличчя ранковому сонцю, як робив це раніше, коли тягар невирішених проблем не обтяжував його душу.

— З добрим ранком, Роджере, — привіталася дружина, сідаючи за стіл.

— Привіт, Венді, — безтурботно відповів чоловік, не змінюючи пози. Усім своїм виглядом він демонстрував повну байдужість.

Венді розлила гарячу каву по чашках і зайнялася переглядом свіжих газет. Каву пили мовчки, не бажаючи псувати настрій із самого ранку. Нарешті вона звернулася до чоловіка:

— Роджере, на минулому прийомі мене запросили брати участь у благодійному фонді. Що ти на це скажеш?

— Забудь, — коротко кинув він і пішов до себе.

Роджер запросив Філіпа приїхати на кіностудію. Коли той з'явився в його робочому кабінеті, продюсер наказав секретарці не з'єднувати його ні з ким.

— Що за терміновість, друже? — поцікавився адвокат.

— Я вирішив прислухатися до твоєї поради і скласти заповіт.

— Не вірю своїм вухам! — здивувався друг.

— А я вчора не повірив своїм очам, коли отримав рахунки на пів мільйона за покупки Венді! — поскаржився Доркас.

— Що?! Але це вже не вкладається ні в які рамки! Чого ж такого вона накупила?

— Феррарі та діамантiв. Причому все це всього за один  день! — роздратовано вигукнув Роджер.

— І як же тобі вдалося стриматися і не придушити її на місці?

— З великим зусиллям. Але я придумав, як позбавити моїх грошей цю корисливу тварюку.