Частина 16

Філіп та Роджер сиділи в робочому кабінеті продюсера. Адвокат, вислухавши переказ ранкової розмови з місіс Доркас, зробив невтішний висновок:

— Отже, просто позбутися Венді не вийде.

— Теж мені, утішив, — вигукнув роздратований Доркас. — Ти краще підкажи, що мені тепер робити?

— А що тут радити? Або розлучайся і плати гроші, або залиш усе, як є.

— Залишити, як є? Тобто ти пропонуєш мені залишатися одруженим  з цією підлою змiюкою і продовжувати вічно терпіти її в моєму домі?

— Ну, друже, тут тобі вирішувати. Але якщо ти не станеш розлучатися, то й мільйони ділити не доведеться.

Роджер задумався, через кілька секунд в очах його з'явилася надія:

— Але ж це вихід! Філе, тоді плани Венді зазнають краху, і вона не отримає жодної копійки!

— Саме так.

Обличчя Доркаса осяялося хитрою посмішкою:

— Я все ж таки переграю її!

Але Філіп одразу ж опустив друга на землю:

— Однак, мушу попередити, що Венді сама шукатиме розлучення. Будь-який твій неправильний крок може стати тому вагомою причиною.

— Про що це ти, не розумію?

— Якщо їй вдасться викрити тебе в зраді, тоді не відкрутитися.

— Ти жартуєш?! Про яку зраду мова? Адже ми навіть не спимо разом!

— А це не має значення, Рорі. Навіть одна-єдина фотографія може стати достатньою підставою для розлучення. І тоді доведеться виплатити дружині належну за законом половину статків і плюсом додаткову суму за завдану моральну шкоду.

Щелепа Роджера відвисла сама собою. Він нерозумно втупився на друга:

— Ти хочеш сказати, що тепер я не зможу розважатися з дівчатами, як робив це все своє життя?

— Родже, я просто намагаюся вберегти тебе від ще більших неприємностей.

Чи варто говорити про те, що ця обставина аж ніяк не додала пристрасті в сімейне життя подружжя Доркасiв. Роджеру доводилося терпіти непрохану дружину у своєму будинку, адже вигнати її він не міг, ризикуючи відповідати за це в суді. Будь-яке обмеження її прав могло спричинити привід для розлучення. Але Роджер і не думав здаватися. Він продовжував шукати можливість позбутися цього ненависного шлюбу, не втративши грошей. Його друг Філіп всіляко намагався допомогти в цьому.

Відтоді між Роджером і Венді почалася війна. Він вважав її корисливою аферисткою, а вона його жадібним розпусником. Ні про яке подружнє життя не могло бути й мови. Час минав, проте розлучення так і не відбулося. Жодна зі сторін не  відшукала вагомих причин для розірвання шлюбу через суд, а добровільно вони не змогли домовитися.

Обидва терпіли одне одного, живучи сусідами під одним дахом. Іноді між ними виникали сутички, але Венді завжди трималася гідно, ніколи не піднімала голосу і не опускалася до словесних образ, чого не можна було сказати про Роджера. Він обурювався і виходив із себе за лічені секунди, варто було лише заговорити з дружиною. Однак на всіх важливих заходах вони з'являлися разом, під руку, мило посміхаючись одне одному. Друковані видання рясніли їхніми фотознімками зі щасливими посмішками. Містер і місіс Доркас гідно грали свою роль закоханого подружжя. Жоден із них не хотів "виносити сміття з хати", щоб його ім'я тріпали газетярі.

Однак Роджер не залишив ідею про розлучення. Він виношував її подібно до того, як письменник місяцями виношує ідею майбутньої книги. І хоча Філіп мав рацію в тому, що залишити Венді при собі буде набагато дешевше, ніж дати їй розлучення і пів царства на додачу, все ж Доркас спав і бачив, як позбувається цієї жадібної до його грошей особи раз і назавжди.

Чоловік і дружина рідко зустрічалися вдома, намагаючись не потрапляти одне одному на очі. Але ранкова кава на веранді була чи не єдиним тимчасовим перемир'ям, коли вирішувалися спільні питання:

Подружжя Доркасiв у халатах мирно попивало ранкову каву, сидячи на веранді розкішної білої вілли. Так уже вийшло, що він і вона прокидалися в один і той самий час, і ніхто з них не хотів поступатися іншому. Після довгих конфронтацій вони дійшли єдиної думки, що треба змиритися, і не варто псувати скандалами настрій із самого ранку. Тож подружжя за мовчазною згодою, використовувало час ранкового ритуалу виключно для мирних розмов.

— Венді, нам знову надіслали запрошення.

— Куди ж цього разу?

— На прем'єрний показ якогось там модельєра... не пам'ятаю його ім’я.

— Коли? — діловито запитала дружина і відсьорбнула ковток ароматної кави.

— У п'ятницю. Там будуть журналісти й кінорепортери, тож вдягнися краще.

— Що це означає? Чим тебе не влаштовує мій вигляд?

— Та ти вчора вже втретє поспіль була в одній і тій самій сукні! — дорікнув чоловік.

— Ну, припустімо, не поспіль... я їх чергую.

— Але зараз ти — місіс Доркас, моє обличчя! Тому повинна виглядати відповідно! — занервував він.

— А що ж я можу вдіяти, якщо в мене всього дві сукні для відповідних заходів? — незворушно знизала плечима дружина.

— Так купи нові!

— У мене немає на це коштів.

— Як? А куди поділися ті двадцять тисяч, які я тобі дав?

— Ти маєш на увазі "компенсацію за завдану моральну шкоду"? — із сарказмом запитала вона.

— Саме так!

— Ті гроші я залишила на чорний день і не збираюся їх витрачати на вбрання, — категорично заявила Вендi.

— Але ти не можеш з'являтися на публіці в одному й тому ж! Скоро всі газети почнуть друкувати скандальні статті на твою адресу.

— Мій вигляд мене цілком влаштовує, — спокійно відповіла дружина.

— А мене — ні!

— Роджере, зовнішній вигляд дружини — це виключно турбота чоловіка. Якщо чоловік хоче, щоб дружина підкреслювала його статус, то купує їй діаманти і хутра. Але якщо він останній скнара, то нехай задовольняється тим, що має.

— От тільки не починай, прошу тебе!.. — Доркас схопився за голову.

— Як скажеш, Рорі... — байдуже відповіла дружина й відвернулася.

Роджер не те, щоб скупився, він любив залицятися до жінок і робити їм подарунки. Але зараз йому просто принципово не хотілося давати гроші саме Венді, яка, як йому здавалося, обманним шляхом одружила його з собою. Раз вона так прагнула заволодіти його грошима, він не збирався їй у цьому допомагати.