Частина 14

— Мiстере Доркас, до вас Філіп Голдштейн, — інтригуюче проспівала секретарка, вочевидь припускаючи, що той теж прийшов із привітаннями.

— А, Філе, заходь, друже! — запросив Роджер. — Документи готові?

— Звичайно, я привіз їх. Із цією справою затягувати не можна. До речі, де Венді?

— Усе гаразд, уже на віллі. Я дав розпорядження прислузі зустріти і розмістити її в далеких апартаментах.

— А як же подружній обов'язок, друже?! — усміхнувся Філіп. — Хіба ти не бажаєш скористатися законним правом?

— Не хочу все ускладнювати ще більше. Не вистачало тільки, щоб на мене повісили дітей, — невдоволено фиркнув Роджер.

— Дуже розумний вчинок, — похвалив адвокат, — хоча на тебе це й не схоже.

Він присів у крісло навпроти і простягнув співрозмовнику папку з документами.

— Слухай, Філе, я тут подумав... Може є можливість анулювати шлюб, не вдаючись до процедури розлучення? Суд напевно має врахувати такий короткий термін його існування?

— Ні. І вже точно не у вашому випадку, коли справа стосується мільйонів, — відповів друг. — Розумієш, Родже, після того, як твоє одруження стало надбанням преси, ситуація докорінно змінилася. Тепер, у разі розголосу про бажання розірвати шлюб, журналісти всіх мастей почнуть висувати версії про його причину, одна краща за іншу. Мало того, газети одразу ж почнуть друкувати можливі варіанти розподілу майна. Тоді неприємностей не уникнути. Усі й кожен почнуть радити Венді, як їй вчинити. А хитромудрі адвокати пропонуватимуть свої послуги, очікуючи на жирні гонорари.

Роджер опустив голову на руки:

— Господи, який же я осел!

Філіп із жалем глянув на друга, але не став підтверджувати очевидний факт.

— Так. Ти вляпався, приятелю.

— Як же мені викрутитися?

Голдштейн поправив окуляри й вимовив:

— У тебе тільки один вихід: перш ніж подавати на розлучення, необхідно вирвати у Венді письмову згоду на відмову від майнових претензій.

— Ось зараз ти в цьому й допоможеш! Запрошую тебе до мене на вечерю, — заявив Роджер.

— Як?! Сьогодні мене представлять загадковій місіс Доркас?! — розплився в усмішці Філіп.

Продюсер обдарував його важким поглядом:

— Користуйся нагодою. Довго це не триватиме.

Переступивши поріг власного будинку, Доркас застав молоду дружину у вітальні, в компанії Макса. Пес виляв хвостом і млів від пестощів нової господині.

— Максиміліане, зраднику, а як же я?

Той, почувши знайомий голос, миттю підбіг до Роджера і почав лизати його руку.

— Що, вперше забув зустріти господаря? — з докором вимовив Доркас, даючи йому можливість загладити провину.

— Я б на його місці теж втратив голову, — зауважив Філіп, вітаючи Венді. — Ви чарівні, місіс Доркас!

— Добрий вечір, Філіпе, рада вас бачити.

— Філ вечерятиме з нами, — повідомив Роджер дружині.

— Так, і зроблю це з превеликим задоволенням! — підтвердив адвокат. — Але спершу хотілося б підписати з вами деякі папери.

— О... але ж це буде важко зробити на голодний шлунок, — здивувалася місіс Доркас.

Філіп розгублено глянув на друга.

— Так і бути, займемося цим після вечері, — погодився Роджер, махнувши рукою.

За столом присутні вели невимушену розмову на абстрактні теми, не торкаючись делікатних питань. Це було скоріше схоже на дружню зустріч, ніж на першу сімейну вечерю. Роджер багато пив, намагаючись заглушити відчай. Венді лише злегка пригубила вино, насолоджуючись його дорогим смаком. Філіп же спостерігав за ними обома. Це випадкове подружжя абсолютно не пасувало одне одному і являло дивну пару. Між ними не спостерігалося романтичного зв'язку, притаманного всім молодятам. Складалося враження якоїсь помилки. "Дай Боже, щоб вона не виявилася фатальною", — подумав він.

Після вечері Венді піднялася з-за столу:

— Прошу вибачення, у мене буквально злипаються очі. Напевно, все ще дається взнаки безсонна ніч у Вегасі.

— А як же документи? Ми повинні покінчити з цим сьогодні ж, — вигукнув адвокат.

— Філіпе, давайте перенесемо це на завтра. Я щось погано міркую і не зможу вникнути в суть, — вибачилася вона і пішла у свої апартаменти.

Філіп так і залишився стояти з простягнутою папкою в руках:

— Родже? Що це було?

— Жіночі фокуси, що ж іще! Венді досі демонструє образу.

— А я так не думаю... це більше схоже на відмову... — задумався Філіп, дивлячись їй услід.

— Нісенітниця! — упевнено заявив продюсер. — Завтра ми виб'ємо з неї підпис.

Коли Доркас прокинувся, Венді вже сиділа на терасі з чашкою кави та газетою в руках.

— З добрим ранком, Венді! Як спалося на новому місці?

— Солодко і безтурботно! — усміхнулася вона, відірвавшись від читання. — Я, здається, вже казала раніше, що в тебе чудовий будинок, Роджере.

Той привітно посміхнувся у відповідь, однак про себе подумав: "Треба ж, а я не зімкнув очей від хвилювання", — однак озвучувати не став.

Доркас відсунув стілець і присів поруч. Венді люб'язно налила кави в його чашку.

— Що це? Свіжа преса? — запитав він.

Венді склала газету і простягнула йому:

— Так, лежала на столі, коли я прийшла.

Роджер відсьорбнув міцну каву і почав читати. Це давно увійшло в нього у звичку і стало ніби обов'язковим ранковим ритуалом, що давав змогу бути в курсі подій. Але те, що він побачив, вмить зіпсувало настрій. На першій шпальті газети красувалося їхнє з Венді фото, зроблене папараці на якійсь вечірці, а в статті під ним міркувалося про те, що шлюби в акторському середовищі недовговічні і, в разі розлучення, за законами штату на обрії Голлівуду можливо з'явиться нова мільйонерка.

— Дiдько! — вилаявся продюсер і відкинув газету.

— Що сталося? — невинно запитала Вендi.

— Та так... газетярі у своєму дусі... — невизначено відповів він.

Вона вже допила каву і піднялася з-за столу, збираючись йти: