Частина 12

На зворотному шляху в літаку обидва мовчали.

Продюсер раз у раз поглядав на дівчину, яка з гордим виглядом дивилася в ілюмінатор і розмірковувала про щось своє.

Не в силах витримати напруження, Роджер вимовив:

— Ми швидко владнаємо це непорозуміння, крихітко, і все залишиться, як раніше.

Венді повільно повернула до нього голову:

— Як раніше вже ніколи не буде.

— Чому ж? Ми чудово провели час удвох... і...

— І я повірила тобі! Учора ти був такий переконливий... — промовила вона з докором.

— Вибач, дитинко, я нічого не пам'ятаю... ще й голова розколюється... Мері? — гукнув він стюардесу, — принесіть мені аспірин. Венді, хочете чого-небудь?

— Ні, дякую.

Роджер прийняв ліки, помовчав трохи і знову звернувся до супутниці, бажаючи якось розрядити напружену обстановку:

— Ти казала, що зірвала куш у казино. Не розкажеш?

— Щось немає бажання, — знизала плечима Венді.

— Але виграш хоч коштував витраченого часу? — продовжував допитуватися він, намагаючись повернути бесіду в інше русло.

— Можливо, так, а, можливо, й ні... — ухильно відповіла вона, дивлячись на хмари за склом ілюмінатора.

— Тобто тепер ти розбагатіла? — не вгамовувався співрозмовник.

— Хто знає... Усе так мінливо в цьому світі...

Роджер прекрасно розумів, що вона ображена. Потрібно було прояснити це питання раз і назавжди, щоб зняти камінь із душі.

— Венді, не знаю, що я там учора ніс... але повір, у мене й на думці не було одружуватися!

Дівчина з ображеним виглядом повернулася до нього:

— Але ти говорив такі слова... І потім, усі ці залицяння останнім часом...

— Про що ти говориш?! Це був звичайний флірт, не більше.

Венді замовкла і подивилася на нього таким поглядом, яким дивиться кинуте на вулиці кошеня. Її красиво окреслені брови склалися будиночком, а величезні очі стали вологими від сліз:

— Як ти можеш так говорити, Рорі? Невже це була тільки гра?

— Ну... гра статей... можна й так сказати.

— А як же мої почуття? Ти посміявся над ними!

Роджер скривився від цих слів. Про її почуття він думав найменше за все, зараз його цікавили власні гроші.

— Вибач, крихітко... Вийшло непорозуміння... яке ми швидко владнаємо.

— Та вже ж, хотілося б скоріше! Я не хочу нав'язувати тобі своє товариство.

Літак здійснив посадку. Лімузин чекав на них в аеропорту. — Куди тебе відвезти, дитинко? — поцікавився продюсер.

Венді назвала адресу і більше не вимовила ні слова. Машина зупинилася в небагатому кварталі. Водій відчинив двері і подав їй руку. Виходячи з машини, вона, не дивлячись, звернулася до Доркаса:

— Очікую документи на розлучення, — і пішла, не озираючись.

Удома на Роджера чекав його друг Голдштейн. Він озирнувся і, не побачивши Венді, запитав:

— А де ж твоя молода дружина?

Доркас глянув на нього вбивчим поглядом за такі зухвалі слова:

— Я відвіз її додому.

— Але як ти міг, Родже? Її в жодному разі не можна відпускати до підписання документів! Поки вона згодна дати тобі розлучення і не має при цьому майнових претензій, ти повинен пилинки з неї здувати і, не дай Боже, не сваритися!

— А на що це впливає? Вона і так згодна, — кинув Роджер, заходячи в будинок.

— Ну, не скажи, друже! А раптом вона передумає або її навчить хтось, тоді не бачити тобі твоїх мільйонів.

— Ах, не згущуй фарби, Філе, — відмахнувся Роджер. — Ми з нею вже про все домовилися.  Венді виявилася цілком поступливою дівчинкою, і тепер лише чекає на документи для підпису. Тож підготуй їх якнайшвидше.

Опинившись удома, Доркас пройшов у кабінет і розвалився на своєму улюбленому дивані. До нього підбіг вірний Макс і поклав свою морду на коліна господаря.

— Ах, ти мій хороший! Скучив? — примовляв продюсер, гладячи улюбленого пса. — Філіпе, плесни-но нам віскі, а то голова розколюється після вчорашнього. Ти знаєш, ще ніколи на ранок я не почувався так паршиво.

Філіп протягнув йому келих і сів у крісло навпроти, пригубив віскі й приготувався слухати:

— Так що ж сталося у Лас-Вегасі?

— Та я й сам толком не знаю. Пам'ятаю тільки, як тягалися тут по казино, а потім вирішили випробувати удачу по-крупному, — відповів друг, потираючи скроню.

— А Венді що ж, тобі не розповідала?

— Чому ж, розповідала... як я її образив і посміявся з почуттів... Ще вручила шлюбне свідоцтво.

— Ну, а крім цього?

— Говорила, який я був переконливий, роблячи пропозицію...

— Я не про це, — перервав його Філіп.

— Що ж ти хочеш почути?! Подробиці першої шлюбної ночі? — обурився Роджер.

— Ну... не відмовився б, звісно, — усміхнувся друг. — Але зараз мене хвилює інше: як могло статися, що ти відмовився скласти шлюбний контракт?

— А бiс його знає! — розвів руки продюсер. — Я вже вкотре повторюю тобі, що абсолютно нічого не пам'ятаю!

— Хм... Навіть трохи? На тебе це не схоже.

— Останнє, що пригадую, як ми вийшли з літака й сіли в таксі. Далі — суцільний туман.

— Ясно. А куди попрямували в таксі?

— Підкорювати Вегас, чорт би тебе забрав із твоїми запитаннями! — вибухнув Доркас. — Тобі що, зайнятися нічим? Краще б документи на розлучення готував!

Філіп зволікав. Він опустив очі й розглядав залишки віскі в келиху. Друг помітив це, і його охопило хвилювання:

— Що? Сталося ще щось, про що я маю знати?

Філіп підняв очі й серйозно подивився на співрозмовника:

— Справа в тому, Родже, що Каліфорнія входить до списку з дев’яти  округів Америки, де за законами штату майно подружжя при розлученні ділиться навпіл. Шлюбний контракт у цьому випадку є єдиним рішенням, що дозволяє не втратити половину статків при одруженні.

Доркас підвівся з дивана і присвиснув від подиву:

— А як же Лас-Вегас? Адже шлюб було укладено в Неваді! Які закони діють у тому штаті?