Частина 10

Приватний літак Доркаса був готовий до польоту. Особистий пілот і усміхнена стюардеса чекали на гостей біля трапа:

— Ласкаво просимо на борт!

  Роджер пропустив уперед свою чарівну супутницю і милувався її стрункою фігурою в довгій шовковій сукні, яку вона елегантно підняла рукою, щоб зійти сходами.

Дівчина зайшла у салон, оббитий натуральною шкірою кольору молочних вершків та інкрустований деревом. Розташувавшись у зручному кріслі навпроти Доркаса, Венді запитала:

— Як довго нам доведеться перебувати в повітрі, Роджере?

— Невже ти боїшся літати, дитинко? — усміхнувся той.

— Зовсім ні, — вона гордо підняла голову, — просто цікавлюся, чи не втрачу я звання новачка у грі за час польоту.

— Ах, ось воно що! — розсміявся продюсер. — Не варто хвилюватися, дорогенька, нам летіти всього близько однієї години до Лас—Вегасу. А новачком ти є до завтрашнього ранку, — повчально сказав він.

Привітна бортпровідниця принесла пасажирам шампанське з чорною ікрою.

— Чудовий сервіс! — схвалила гостя.

— Це іранська, найкраща, до шампанського саме те. Хоча я віддаю перевагу устрицям, — пояснив Доркас.

Венді акуратно поклала ложечкою до рота трохи ікри і застогнала від задоволення, прикривши очі:

— Мммм... Ікринки лопаються на язиці, ніби бульбашки шампанського... Справжнє блаженство!

Продюсер помітив кулінарний екстаз гості й записав собі ще один бал на шляху до перемоги: "У цієї дівчинки губа не дура, нічого не скажеш." Але він в змозі доставити їй будь-яке задоволення за її вишуканим смаком.

Бортпровідниця ще й ще підливала шампанське в келихи пасажирів. Піднімаючи черговий тост, Венді вимовила:

— Роджере, ви буквально відкрили для мене новий, захопливий світ азарту!

— Та годі вам, Венді! Невже ви ніколи не грали?

Дівчина округлила свої й без того величезні очі та подивилася на продюсера з дитячою невинністю:

— Ні... Мені якось не спадало це на думку.

— У казино ходять, щоб скрасити сірі будні й розвіятися, — пояснив продюсер. — Не можу повірити, що вам жодного разу  не доводилося там бувати.

— Невже ви мені не вірите?

Доркасу здалося, що вона ось-ось розплачеться, якщо не переконати її у зворотному. Від цього він відчув себе справжнім негідником, який ображає мале дитя.

— Ну що ви, звісно я вам вірю, — заспокоїв Роджер, — хоча це неймовірно, щоб у наш час можна було залишатися настільки невинним створінням, — знизав він плечима. Потім задумався і вимовив:

— Крихітко, не варто ні в чому собі відмовляти, життя таке коротке і швидкоплинне... Пропоную випити за вдалий початок нашої подорожі!

Венді із задоволенням підтримала тост, обдарувавши продюсера чарівно-невинною посмішкою.

Доркас ненадовго покинув супутницю і пішов до туалету, де прийняв ще одну дозу кокаїну, для драйву. Коли він повернувся, сповнений сил і енергії, літак почав знижувати висоту і заходити на посадку. Венді сиділа біля ілюмінатора і дивилася на місто внизу, яке світилося прожекторами і неоновою рекламою:

— Господи, я ніколи не бачила стільки вогнів! — вигукнула вона.

— Це всього лише я, крихітко, — усміхнувся Доркас, — але за порівняння із Всевишнім дякую. Ну що ж, я готовий познайомити тебе з цим містом гріха поближче!

Венді посміхнулася його жарту:

— Роджере, а чому Лас-Вегас називають містом гріха?

— Тому, що у Вегас їдуть втамувати спрагу азарту або відпочити так, щоб потім було соромно про це розповідати. Тут дозволено все! І є можливість виконати практично будь-яке бажання, — багатозначно зауважив він.

— Прям таки будь-яке?! — недовірливо запитала вона.

— Практично, — підтвердив він, думаючи про своє. — Сюди рушають за враженнями, дорогенька! Існує навіть приказка: "Усе, що сталося у Вегасі, залишається у Вегасі!"

Нарешті Роджер і Венді ступили на землю центру ігрової індустрії Америки. Дівчина із захопленням дивилася на вогні великого міста. Це місце блиску, шику, багатства і гламуру уявлялося їй осередком розкішного життя.

— Знайомся, це Лас-Вегас, дитинко! — вигукнув Доркас, піднімаючи руки до неба. — На нас чекають азарт, розпуста і вічне свято! У-ху-у-у!

Венді повернула до нього голову і поцікавилася:

— Містере Доркас, чи є якісь особливі правила, про які мені слід знати, перш ніж розпочати гру?

Роджер трохи оговтався і кашлянув, прочистивши горло:

— Дорогенька, у Вегас приїжджають люди, готові витрачати нечувані суми, кожен прагне зірвати куш, але не все так просто. Імовірність великого виграшу непропорційно мала, адже казино виграють набагато, набагато частіше.

— Чому ж так відбувається? Невже "містер Випадок" не один для всіх? Хіба казино на одній нозі з фортуною? Чи знає якісь  секрети?

— Наївне дитя... — вигукнув Доркас, — я поясню вам дещо. Візьмемо, наприклад, улюблену нами рулетку. Чи знаєте ви, чим американський варіант відрізняється від європейського?

— Я навіть не знала, що існує кілька різновидів, — здивовано знизала плечима дівчина.

— Так, так, гра в рулетку перекочувала до нас із Європи кілька століть тому, але при цьому дещо змінилася. Як ви пам'ятаєте, число "зеро" трапляється у нас двічі на колесі рулетки, тоді як європейський варіант передбачає тільки одне. Така хитрість дає можливість американським казино вдвічі підвищити свій виграш. А це означає, що для гравця ймовірність перемоги значно знижується.

— Але ж це справжній грабіж! — обурилася Венді праведним гнівом. — І чому влада не заборонить таку кричущу несправедливість?

— Та тому, що гральний бізнес у нашій країні не під забороною. Гра — справа добровільна.

— Виходить, що виграти великі гроші нікому не до снаги, — із сумом зауважила дівчина, її охопило розчарування.

— Чому ж?! Це зовсім не означає, що не варто грати і випробовувати долю. Неодноразово траплялося, коли гравцям щастило настільки, що підняло їхнє життя від землі до небес, — зазначив продюсер. — Наприклад, був випадок, коли звичайний листоноша виграв дванадцять мільйонів доларів. А так само одна офіціантка поставила останні свої копійки і зірвала куш у тридцять дев'ять мільйонів. Дива іноді ще трапляються, не варто вішати носа, дитинко.