Частина 9

  Проїжджаючи нічними вулицями, продюсер пояснював їй премудрості ігрової справи.

— Бачте, Венді, існує повір'я, що не можна спокушати фортуну більше трьох разів поспіль.

— Чому ж?

— Удача може відвернутися від вас.

Вона незрозуміло захлопала довгими віями:

— То що ж, можна зробити всього три ставки за вечір?

— Ну що ви?! Мова про потрійне везіння. До того ж, йдеться тільки про одне казино, — заспокоїв продюсер, — адже ніхто не заважає випробувати свій шанс в іншому місці!

— Ах, ось що ви мали на увазі, коли забрали мене звідти... — здогадалася вона, і надія знову засвітилася в її очах.

— Саме так, дорогенька! Тому зараз ми їдемо в інше казино! — повідомив Доркас і підлив шампанського до її келиха.

— Як цікаво триває цей вечір! — мовила міс Дітріх і щасливо посміхнулася.

— І зауважте, милочко, він ще не закінчився... — підморгнув їй Роджер.

Машина зупинилася біля наступного грального закладу, чия вивіска сяяла вогнями, заманюючи клієнтів. Продюсер у супроводі своєї чарівної супутниці увійшов до ігрового залу. Тут усе дихало розкішшю, а публіка була одягнена ще з більшим шиком. Венді озирнулася на всі боки і її зацікавлений погляд зупинився на картковому столі. Доркас помітив це:

— Ах, облиште, Венді, це ж несерйозно... і, до того ж, складно... Я завжди вибираю рулетку!

— Чому? — наївно запитала вона.

— По-перше, це класика, в неї грають вже понад два століття; а по-друге, правила гри прості, — пояснив він і повів її до ігрового столу.

Побачивши колесо з рулеткою, міс Дітріх помітно пожвавилася. Пристрасть засвітилася в її очах. Роджер вручив їй стопку фішок:

— Цього разу робіть ставку самостійно, дорога Венді, — запропонував він.

Дівчина подумала кілька секунд і поставила фішки на червоне.

— Ставки зроблено! — оголосив круп'є і кинув кульку на колесо рулетки, що набирало оберти.

Публіка за гральним столом з надією очікувала результату. Доркас уважно спостерігав за Венді, яка із завмиранням серця стежила за рухом кульки. Складалося враження, ніби все її життя залежить від цього виграшу. Натхнення, яке осяяло обличчя дівчини, робило її дивовижну красу ще яскравішою. Бажання володіти цією стрункою красунею ставало дедалі відчутнішим. Доркас уже й не пам'ятав, коли востаннє так пристрасно жадав когось. Зазвичай, хотіли його або ті привілеї, які могли від нього отримати, а він лише погоджувався. Але цього разу гра виявилася набагато цікавішою. Роджер почувався хитрим, досвідченим котом, який заманює наївну маленьку мишку в пастку. Він відчув азарт переслідування, а ейфорія в передчутті здобичі була куди яскравішою, ніж від кокаїну.

Радісний вереск Венді вивів Доркаса зі стану замисленості.

— Ми перемогли, Роджере! — закричала вона.

Круп'є присунув виграш.

— Вітаю, дорогенька, це неймовірно! — схвально вигукнув продюсер, — робіть нову ставку.

Міс Дітріх знову поставила на червоне і знову виграла. Радість дівчини не мала меж.

— Я не можу повірити своїм очам! — пiдiграв ïй Доркас, — у вас справді талант!

Натхненна удачею, Венді знову поставила на червоне і виграла втретє.

— Сьогодні фортуна явно сприяє вам! — захопився Роджер.

У ній буквально прокинулася невгамовна дитина, дівчина з переможним виглядом взяла продюсера під руку і повела до виходу.

— Куди ж ви мене ведете, Венді? — здивувався він.

— Як, куди?! У наступне казино! Поки фортуна на моєму боці, не слід втрачати шанс! — весело повідомила вона.

У машині Доркас дістав білий порошок кокаїну і протягнув їй:

— Пропоную для азарту!

У акторських колах це не було чимось незвичним, тож Венді не здивувалася, проте відмовилася:

— Дякую, я краще продовжу шампанським.

Продюсер наповнив її келих, а сам затягнувся доріжкою.

— Роджере, ви не знаєте, чому мені так щастить у грі? — запитала вона.

— Звичайно, знаю! Тому що ви зі мною! — незворушно відповів він.

Дівчина розсміялася:

— Виходить, що не я ваш щасливий талісман, а ви — мій?

— Саме так! — самовдоволено підтвердив він. Потім заглянув у її величезні, блискучі радістю очі й буквально потонув у них. — Насправді, новачкам завжди щастить, Венді...

Третє казино виявилося ще більш елегантним, його відвідувачі виблискували діамантами, а ставки були вищими.

— Ну ж бо, дитинко, покажіть їм свій талант! — вигукнув Доркас і вручив Венді фішки.

Але після першого виграшу фортуна відвернулася від міс Дітріх. Вона приготувалася зробити ставку знову.

— Подуйте на фішки, Венді, — підказав продюсер.

Але це не допомогло. Настрій дівчини помітно погіршився, але азарт не зник, навпаки, з'явився рішучий погляд, вона з наполегливістю зробила нову спробу і знову програла. Доркас узяв її під лікоть і повів до виходу.

— О, ні, Роджере, тільки не зараз! Адже я ще не виграла тричі, — благала вона.

— Крихітко, це так не працює. Ходімо, я поясню тобі.

Міс Дітріх обернулася і востаннє з жалем подивилася на ігровий стіл:

— Напевно, для фортуни я більше не новачок... — зітхнула вона.

— Нічого подібного, дорогенька! Сьогоднішній вечір ще не закінчився, а до ранку ви абсолютно точно новоявлений гравець! — підбадьорив він.

Сівши в машину, Доркас знову звернувся до Венді:

— Не впадайте у відчай, міс Дітріх, фортуна любить сміливих і недосвідчених!

— Але чому ви забрали мене звідти?

— Існує негласне правило, що не можна програти більше, ніж ти виграв, — пояснив він.

— Чому ж? — наївно поцікавилася вона.

— Бо інакше безневинна гра може перерости в згубну пристрасть.

— Ах! — вона злякано приклала долоню до рота.

— Не хвилюйтеся, Венді, я зможу вас вчасно зупинити.

— А ви впевнені?

— Ну, якщо ви помітили, дорогенька, я маю багато слабкостей, але жодна з них не стала моєю залежністю. А все тому, що я маю голову на плечах і вмію вчасно зупинитися.