Частина 8

Коли водій зупинив лімузин біля казино, що виблискувало вогнями, Венді здивувалася:

— Куди ви мене привезли, Роджере?

Продюсер поблажливо посміхнувся прекрасній супутниці, допомагаючи вийти з машини:

— У царство Фортуни, моя дорога Венді!

— Ой... — зніяковіла вона, — я зовсім не гравець, містере Доркас.

— Ну, не має ж пройти сьогоднішній вечір нудно?! — мовив той, пропонуючи взяти його під руку.

— Але... — спробувала заперечити розгублена дівчина, не рухаючись із місця.

Доркас м'яко підштовхнув її:

— Уперед, я всього вас навчу! До того ж, гуляємо за мій рахунок! — заспокоїв він.

Усередині все виблискувало і переливалося вогнями, заманюючи клієнтів. Очі Венді буквально розбіглися від великої кількості ігрових столів, автоматів і ошатно вирядженої публіки. Доркас замовив шампанського і повів дівчину до столу з рулеткою.

— Ну ж бо, мила Венді, сьогодні ви будете моїм прекрасним талісманом!

Міс Дітріх стиснулася від збентеження і невпевненості.

Роджер відрахував фішки, готуючись зробити ставку, і знову звернувся до неї:

— Сміливіше, дитинко! Вам залишається тільки назвати число.

— Але я не впевнена, що знаю...

— Киньте, Венді! Просто назвіть цифру, перше, що спаде на думку вашій чарівній голові.

Дівчина не могла прийняти рішення, вона застигла в невпевненості, відчуваючи від цього ще більшу незручність. Нарешті вона заплющила очі, стиснула кулаки і квапливо назвала число:

— Дев'ять!

— Дев'ять — прийнято, — повідомив круп'є і кинув кульку в рулетку.

Гравці завмерли в очікуванні. Колесо зробило останнє коло і нарешті зупинилося. Круп'є з поважним виглядом оголосив:

— Дев'ять, червоне!

—Що?! — не повірила своїм вухам Венді.

— Як, що?! Ми виграли, дорогенька! — закричав радісний Роджер.

— Не може бути! Невже вийшло?! — завищала від радості дівчина, схопившись за голову.

— Ще й як вийшло!

Виграна стопка фішок перекочувала до Доркаса.

Продюсер подивився в сяючі очі супутниці і запропонував:

— Ну що, зіграємо ще разок?

Обличчя Венді осяялося щасливою посмішкою.

— А чому б і ні?! Давайте випробуємо фортуну! — погодилася вона і присунулася ближче до ігрового столу.

Роджер подув на фішки:

— Венді, називайте число, — скомандував він.

Цього разу дівчина не зволікала, а чітко й голосно вимовила:

— Дев'ять!

"Що? Знову та сама цифра? Але це малоймовірно! Шансів на виграш набагато менше", — подумав Доркас, але заважати не став.

— Дев'ять — ставку прийнято, — промовив круп'є і кинув кульку на колесо рулетки.

За столом запанувала тиша, шукачі фортуни не дихаючи стежили за кулькою, що стрибала по комірках рулетки. Доркас спостерігав за виразом обличчя своєї супутниці. Венді притиснула руки до грудей і з завмиранням серця очікувала на результат. Її величезні дитячі очі дивилися з такою щирою надією, що це не вислизнуло від уваги Роджера. "Схоже, цій дитинці подобається азарт..." — зазначив він.

На превеликий подив, цього разу число теж виявилося виграшним. Венді підстрибнула від радості й заплескала в долоні. Круп'є присунув виграш до Доркаса.

— Схоже, дитинко, з вас вийшов щасливий талісман, — зауважив він. — Ось бачите, а ви боялися.

Дівчина доклала долоні до розрум'яненого від хвилювання обличчя і щасливо подивилася на продюсера:

— Це дуже захоплююче, Роджере! Дякую вам!

— Ну що ви, Венді, не варто. Це я маю дякувати вам за виграш, — усміхнувся продюсер.

Дівчина сяяла від радості, ця маленька перемога викликала в ній бурю емоцій. Нарешті, вона запитала:

— Роджере, а можемо ми перевірити долю ще раз?

Доркас усміхнувся: схоже, йому таки вдалося намацати шлях до серця неприступної красуні.

— Звісно, робіть ставку, дорогенька, — погодився він і присунув стопку фішок Венді.Та на мить заплющила очі, мабуть молячись про виграш, і поставила знову на те ж саме число. Роджер хотів зауважити, що це не надто розумний хід, але вирішив не заважати молодій акторці насолоджуватися грою. З нього не убуде.

У цей час колесо рулетки зупинилося. Радісний вереск Венді сповістив Доркасу про перемогу раніше, ніж про це оголосив круп'є. Гул здивованих голосів пролунав навколо. Це було неймовірно! Щоб тричі поспіль виграло одне й те саме число, продюсер бачив уперше за своє довге й насичене азартом життя. Він із цікавістю і вже по-новому подивився на свою супутницю. Хто знає, можливо, вона володіє особливим даром передбачення?

Венді переможно дивилася на Роджера, чекаючи його реакції. Її обличчя світилося рум'янцем, а очі сяяли радістю.

Роджер піднявся з місця, взяв її за руку і повів від столу:

— Крихітко, я захоплююся вашим везінням! — натхненно промовив він, цілуючи її руку. — На моїй пам'яті це перший подібний випадок. Зізнайтеся, як вам це вдалося?

Венді просяяла сліпучою посмішкою:

— Насправді, я й сама від себе такого не очікувала, — знизала вона плечима.

— Мені здається, у вас відкрився ще один, не менш важливий, талант! — лестив Доркас, ведучи її до виходу.

Дівчина розгублено озирнулася на ігровий стіл і запитала:

— А хіба ми вже йдемо, Роджере? Так швидко... Але чому? Нам же щастить?

На що продюсер поблажливо посміхнувся, нахилився до неї й тихо промовив:

— Дорога Венді, існують певні правила, які не варто порушувати, інакше можна злякати фортуну...

Заінтригована дівчина здивовано розплющила свої величезні очі, від чого її погляд здавався ще більш наївним:

— Що ви маєте на увазі, Роджере? — здивовано запитала вона.

— А про це я розповім вам у машині, — промовив він, допомагаючи своїй супутниці сісти в салон лімузина.

Давши розпорядження водієві, Доркас відкрив бар і налив у келихи шампанське.

— Варто відзначити нашу перемогу! — радісно вигукнув він і простягнув келих Венді.