Частина 6

Нарешті настав час роботи над фільмом. Щільний знімальний графік не дозволяв часто бачитися з Венді Дітріх поза робочою обстановкою. Відзняти фільм планувалося за шість місяців, а для цього доводилося гарувати по двадцять годин на добу. Однак, ця умова не поширювалася на Роджера Доркаса, який успішно продовжував поєднувати робоче навантаження з розгульним життям.

Чоловіки зі знімальної групи постійно крутилися біля молодої акторки, злітаючись до неї, наче нічні метелики на світло, а потім відлітаючи з обпаленими крилами. Але дивна річ, щоразу, коли продюсер помічав на знімальному майданчику неприступну міс Дітріх в оточенні відкинутих прихильників, її недосяжність починала притягувати його, немов магнітом. Напевно, так вже влаштований мозок чоловіка, що він прагне отримати заборонене і домогтися недоступного.

З огляду на свою роботу Роджеру доводилося давати інтерв'ю і зустрічатися з журналістами з приводу анонсу майбутнього фільму. Для реклами продюсер іноді брав із собою також Венді, як нове обличчя, що з'явиться вперше в цій картині і відкрите самим Доркасом. Ці поїздки дозволяли трохи поговорити в машині дорогою до кіностудії. Щоразу Роджер відчував душевний підйом від спілкування з дівчиною, що не залишилося ним непоміченим.

Поступово його інтерес до мiс Дiтрiх зріс і переродився в якусь дивну ідею спокушання янгола сатаною. Її неприступність вабила Роджера все більше й більше. Особливо зачіпало те, що акторка не намагалася заволодіти його увагою й отримати просування в кар'єрі. «Вона що, до такої міри впевнена в собі?» — задавався він питанням. Але її безневинна зовнішність говорила про зворотне. Грішним ділом, Доркасу не раз спадало на думку перевірити ступінь цієї невинності. І одного разу він на це зважився.

Повертаючись у машині після чергової зустрічі з кінорепортерами, влаштованої з метою реклами майбутнього фільму, Роджер несподівано підняв перегородку салону, що відділяла пасажирів від водія.

— Навіщо це, містере Доркас? — здивувалася Венді, вочевидь шостим чуттям передчуваючи небезпеку.

Роджер відповів лише посмішкою хижака, готового до нападу.

— Містере Доркас, ви хочете мені щось сказати? — захвилювалася міс Дітріх, зіщулившись на своєму сидінні.

— Венді, крихітко, гадаю, нам безумовно є про що поговорити по душах, — хрипким голосом промовив продюсер і поліз рукою їй під спідницю.

Він вчинив так само, як робив це неодноразово з іншими акторками, які вважали (на його думку) це великою честю. Реакція Венді не змусила себе чекати:

— Та що ви собі дозволяєте?! — обурилася вона, з силою відштовхнувши домагача.

Але той і не думав відступати, вважаючи її поведінку короткою манірністю перед очікуваною хвилею пристрасті. Він схопив дівчину за руки і ривком притягнув до себе, силкуючись впитися в її спокусливі губи пристрасним поцілунком. Однак та чинила опір, приловчилася і вдарила коліном в пах невдалого залицяльника.

  Доркас завив від болю, відпустив жертву і одразу ж отримав по обличчю важкого ляпаса. До самої кіностудії вони їхали мовчки, відвернувшись один від одного і втупившись у вікна. Напруга, що виникла, повисла в повітрі салону автомобіля важкою енергетичною хмарою.

Не можна сказати, що Роджер засмутився поворотом подій, це лише підігріло його інтерес.

Ідеяфікс спокусити міс Дітріх міцно засіла в його розбещеному мозку, не даючи спокою. Доркас вважав, що не існує на світі такої янгольської чистоти і невинності, а тим більше в кіноіндустрії. Так само йому здавалося, що ця гордовита крихітка зовсім забула, кому завдячує своїм просуванням. Адже це саме він витягнув її з невідомості і подарував прекрасний шанс почати кінокар'єру абсолютно безкорисливо. Але ж міг би продати цю роль і заробити непогані гроші за розкрутку чиєїсь чергової  протеже. Венді могла б бути, принаймні, вдячна йому.

Якось, розмовляючи на цю тему з Філіпом за келихом віскі, Роджер поскаржився другові на поведінку молодої акторки, на що адвокат тільки розсміявся:

— То що, як воно, Родже, отримати відмову?! Ця дівчина має свої принципи, молодець, поважаю!

— Почекай радіти, я не здаюся! — зауважив спантеличений продюсер, відхлебнувши неабиякий ковток алкоголю.

— Марно, друже! Не ти перший, не ти останній. Змирися вже і живи далі, — порадив той.

— Філе, друже, не народилася ще та акторка, здатна відмовити своєму продюсерові в пестощах! — зі знанням справи, на основі свого багатого досвіду прорік Роджер.

Доркас і не думав здаватися, він вирішив узяти неприступну фортецю штурмом, щоб довести свою теорію. Ні, це не було пожадливістю старого ловеласа до юної діви або закоханістю на заході років, але було виключно "експериментом із науковою метою".

І ось, через пів року, робота над фільмом була закінчена. На честь завершення знімального процесу продюсер влаштував гучне святкування на своїй віллі для всієї знімальної групи та акторського складу.

Виголошуючи вітальну промову і слова подяки на адресу колег, Доркас крадькома поглядав на міс Дітріх, яка в цей вечір сяяла в променях висхідної слави. Він розсудив, що саме сьогодні має всі шанси на успіх і вирішив діяти.

У самий розпал вечірки продюсер узяв два келихи з шампанським і підійшов до міс Дітріх:

— Венді, дозвольте випити з вами за ваш успіх, — запропонував він, простягаючи дівчині один келих.

— Дякую вам, містере Доркас, — вимовила вона, приймаючи його пропозицію.

— Кличте мене просто Роджер, — поправив він і підняв шампанське на її честь.

— Роджере, я дуже вдячна за цю роль у вашому фільмі та надану можливість, — сказала вона, дивлячись на продюсера подитячому наївними очима.

— Ну що ви, Венді, не варто подяки. Це ви прикрасили мою картину своєю чарівною присутністю і чудовою грою, — улесливо відповів він.

Міс Дітріх посміхнулася своєю янгольськи чистою посмішкою.

— У вас гарний будинок, — похвалила вона, озираючись навколо.