РОЗДІЛ 7. Старт Турніру

Проте я знайшов дурачка із мною подуелиться прямо поблизу турнірного майданчика. Меч віддав Токаге, і забив його кулаками. Рукопашний бій - відмінна навичка. Б'єш долонею - втрата проходить. Кулаком - ледве більше. Пальцем ткнеш - ледве менше. Коліном, ліктем - більше, ніж кулаком. Ногами побити не вийшло, гравець закінчився раніше. Чомусь ще раз дуель не прийняв, злякався. А так хотілось перевірити всі свої гері, кіки та інший чудан.

Якщо в того нульовика, як у мене, теж по сто одиниць ресурсів, то мої удари вибивали з нього від трьох до п'яти одиниць, може коліньми-ліктями по шість-сім. Майже, як ножі Токаге. Треба ніж перевірити. Поки Токаге ходила розбиратися з Розпорядником Арени, я покричав, покричав і знайшов ще одного ідіота. Монах з відкиданням. Мене він відкинув рази три, а копита всього один. Другий раз теж дуелітися не захотів.

Ніж мене розчарував. Що кулаком, що ножем, десь по п'ять одиниць дамага. Я й тичками швидкими бив, і смугував, і тримав ніж, після того, як встромив, і уткнутий крутив. Будь-який поріз куди завгодно, три-п'ять дамага, причому скоріше, три, чим п'ять. Хоч по пальцях полоснув, хоч по очах. Тичок - три-п'ять, глибоко встромити - п'ять, якщо секунд п'ять протримати в рані - ще п'ять. Або ніж слабкий, або навичка качати треба.

Зате удар ногою порадував. Я всього один встигнув зробити - стандартний лоу-кік у стегно, десять одиниць втрати точно пройшло. Треба когось ногами забити.

Токаге повернулася раніше, чим я знайшов собі нову жертву.

- Слухай мене, кохай. Ти робиш усі, як я говорю. Я прагну підловити одного виродка, і ти мені допоможеш. Я виходжу на арену, набираю фраги, той виродок обов'язково вийде збити мені ланцюжок перемог. Тоді замість мене виходиш ти й робиш із нього фарш, своїм страшним мечем. Зрозумів план?

- Це хто ж тобі так насолив, мила?

- Не твоя справа. Головне щоб у нього життя пронеслося перед очима. Зробиш - виконаєш моє бажання.

- Справа нехитра. Просто я думав, ми здружились. А ти тут така - не твоя справа! Хто він?

- Просто виродок один. Спеціально мені заважає.

- Ага. Я його вб'ю, а потім виявиться, що це твій папочка, брат або хлопець.

- Це повністю сторонній виродок, - Токаге зітхнула, - И в мене немає хлопця.

- Обнадіяла. Тільки не плакай. Із хлопцем - справа поправна. Там у реалі ти, може, коса, сутула або просто жирна, але в цій грі, дивись, майже красуня, цицьки круглі...

- Я жирна!!? - здійнялася дівчина, у те місце, де я тільки що сидів, устромився мій же дворучний меч. - Цицьки!!?

Далі я не чув, я драпав. Драпав і громко безжально реготав.

Головне, що вона відхідлива. Напевно. Не наздогнавши мене, вона просто відправилась на Арену. А я сів на верхотурі, на каменях, пристосованих у навколишніх скелях начебто трибун, дивитися. Аренка внизу - як на долоні. Пісочком присипана, кроків п'ятдесят у діаметрі. Поки до Токаге черга дійшла, відбулася пара боїв. Нічого видатного - гравці били один одного мечами, як ціпками, один вилітав з поразкою. Токаге відразу вибила того ящера, який виграв два бої до цього.

А! Ось табло, три одиниці - це поточні фраги Токаге. Угу, угу.

Проти Токаге вийшов ящер-монк Поки він до неї підбіг, вона потрапила в нього разів з чотири, відстрибнула Стрибком, продовжила метати ножі. Коли монк добіг до неї, зустріла його варіацією міддл-кіка, потикала ножами. Відкотився Стрибок, відстрибнула й продовжила метати. Монк, звичайно, зачепив її пару раз, але на третьому відстрибуванні вже звалився. Якось просто. У нього що, жодного вміння не було?

О! Цікавіше. Лучниця вийшла, з луком і стрілами. Бій почався, а в неї стріли в сагайдаці ще. Діагноз - тп, тупа, звичайно, як пробка. Токаге відразу до неї стрибнула, і не дала відірватися. Лучниця пару раз вистрілила в упор. Токаге зарізала її секунд за тридцять. На що ця баба розраховувала взагалі?

П'ять фрагів. Проти Токаге вийшов воїн із щитом. Думаю, буде як з монком. Так і вийшло, але бій затягся. Ножі воїн відбивав щитом, хоч і не всі. Рухався повільно, Токаге встигала від нього пішки відбігти, поки він від ножа, що летить, за щитом ховався. Влетів у неї пару раз Ривком, коли вона необачно віддалялася від нього на далеку відстань. Вона відразу  відривалася від нього Стрибком, виходячи з під меча. Грамотний кайт на середній дистанції , гоу на вихід, воїн. Хвилини за три злила в нуль.

Маги будуть? Вже шість фрагів. Знову вийшов той самий монк. Він що божевільний? Або щось нове придумав? Виявилося нічого нового, злився так само бездарно. Фан отримує, напевно.

Сім фрагів. Ще воїн із щитом. Затяжний бій. Цей воїн краще б'ється. Бігає швидше, через щит визирає, у Ривку дамажить. Подзлив Токаге до полхапе. На черговому його Ривку, вона зробила Стрибок йому через голову й Ривок у спину. Він розвернутися не встиг, щитом не прикрився. Вона затикала його ножами в спину, у нього залишалося близько третини.

Вісім фрагів. Як? Знову цей чернець? Він що - перекинувся? Поки дурепа вставав із карачек, Токаге побила його ногами, відстрибнула й завершила справу метальною зброєю. Усе закінчилося ще швидше, ніж звичайно.

Дев'ять фрагів, шість перемог. На Арену вийшов ящір-лучник. Цей почав стріляти відразу, як оголосили бій. Токаге відбігла назад, стріли не долітали. Лучник пішов уперед. Чому вона не стрибне до нього, як у попередньому бою? Токаге розбіглася й зиґзаґом помчалася до лучника. Одержала дві або три стріли, які її, природно, не зупинили. Зробила Ривок, тикнула ножем. Лучник відстрибнув, досить далеко. Ясно, от чому вона відразу не стрибнула. Тепер вона наздогнала його Стрибком та й стала шинкувати. Лучник відстрибнув ще раз, Токаге наздогнала Ривком, й добила. Стоїть з піднятими руками, непісі їй аплодують.