РОЗДІЛ 5. Навчання

Вона привела мене до тренера. Змусила мене випросити в нього вміння Ривок, як виявилось, стандартне для воїна. Не вмію я з непісями розмовляти, усі гравці, як виявилось, із цього табору виходять із Ривком, а мені цей гад раніше Ривка не дав.

Після цього довго в чомусь переконувала тренера, а потім змусила викликати його на дуель.

- Перевіримо, чи не даремно я з тобою воджуся, Джа. Поки він тебе не зіллє, ти повинен встигнути використати Ривок максимум раз. Аейй! Руку від мене забери! Відріжу! Не смій з ним битися! Максимум ривка, зрозумів?

Так, легко! Для Ривка потрібно було приблизно вісім кроків. Двуручником я легко тримав моба на трьох. Стрибок назад у мене виходив на три кроки, я ж правильно стрибав. Від уколу в обличчя або в шию, тренер відстрибнув назад, ще три кроки. Усе до болю просто - дистанція для уколу, випад, моб відстрибує, відстрибую я, і юзаю Ривок, відстані вистачає. Дурний моб теж використовував Ривок, він же йому й вчить, перший раз підловив мене, зробив першим. Я просто перший раз із дистанцією помилився. Він тупотів ногою, щоб рвонути вперед. Тупо, але це ж моб. Я активував Ривок рухом долоні по рукояті меча, відразу переставив, як одержав уміння. Так надійніше. І звичніше.

Коротше кажучи, я активував уміння відразу, як ми відстрибували друг від друга, не торкаючи землі, тому встигав першим. Меч я ще в стрибку брав зворотним хватом, так що влітав у нього, прошиваючи бідного ящера півтораметровим лезом, як колекційного метелика шпилькою ентомолог. На двадцятому Ривку, бій закінчився, тренер здався.

- Хвали, Тотоша! Як я його зробив! Класно, так?

- Я вражена. Почекай у сторонці.

- Зробив справу, гуляй направо. А нагорода буде?

- Пфе!

Токаге соромила тренера хвилину, але свого домоглась. Присоромлений моб видав нам обом уміння Стрибок. Я, як спробував його в перший раз - отетерів.

- От це імба! Дай я тебе поцілую, - я радів, як дитина. - Кінець гегемонії магів. Обіцяю.

 Зарано я зрадів, від поцілунку спритна ящірка легко ухилилась.

- Не смій лізти до мене! Слинями все забризкав! Фу, - але ока її видавали, у них плескалися веселощі. - Ти не безнадійний. Може бути, у тебе вийде набити пару фрагів. Хоча... тепер... зі Стрибком... я впораюся сама!

І пішла, як попливла. Ліва нагору, права вниз, права нагору, ліва вниз - це гіпноз, я адже за нею пішов, як на прив'язі.

- Ти звідки знала про Стрибок? - запитав її.

- Ти ще тут? Хэй! Ти навіть імені мого запам'ятати не можеш!

- Ти мого теж, - я ж правий?

- Добре. Можеш ходити за мною, дозволяю. Може, згодися на що...

Вона привела мене до розвідниці. Поговорила з нею небагато, та й відправила нас ловити мишей. Тільки зараз я їх ловив не за допомогою метальної зброї, а використовуючи Стрибок. Шалене вміння! Якщо Ривок при активації несе тебе по прямій до мети, то Стрибок - це стрибок, спочатку нагору, потім униз. Перевірка показала, що як у класиці, навіть подвійний стрибок працює, спочатку стрибаєш сам, активуєш уміння, і Стрибок несе тебе ще далі.

Які там миші! Я експериментував півгодини. Стрибав в одну сторону, а Стрибок активував в іншу. Стрибав витягнувшись плиском, назад, на місці, сидячи, стоячи, лежачи. Який простір для фантазії! Такі речі можна робити! Стрибок працював на дистанцію від десяти до п'ятнадцяти кроків. Застосування Стрибка положення тіла в польоті не міняло. Я робив перевороти, обертання, приземлявся з опорою на руки, на ноги, на спину, входив у перекид. Відігравала роль тільки висота, якщо вийти зі Стрибка занадто високо, при падінні я одержував ушкодження, іноді серйозні. Доводилося заїдати яблуками, які я випросив у кухаря.

- Ти як щеня, - Токаге сміялася, - Стрибаєш, намагаєшся піймати свій хвіст.

Я розчепірив руки й стрибнув до неї. Вона з вереском відскочила, я звалився в пил у її ніг. Ну як звалився - на руки приземлився.

- Шикарні щиколотки, мені подобаються, - вона відстрибнула ще далі.

- И навіщо я з тобою воджуся? Ти безнадійний, кохай - розгублено сказала Токаге, - Мишей не ловиш.

Наловив я їй мишей. Хвилин за п'ять. Чи довго, вміючи.

За мишей розвідниця, після бесіди з Токаге, поліпшила нам уміння Стрибок до другого рівня.

- Звідки ти це знала, Токаге? - Токаге-сенсей! - важливо сказала вона.

- А-ха-ха, - розсмішила вона мене, - Найшлася - сенсей! Нубка, я тобі ножі годину тому метати вчив.

- Тільки моє безмежне терпіння втримує мене від того, щоб виплеснути на тебе мій гнів. Ти ходиш по грані. Лють моя - спопелить тебе! Вияви більше поваги! - заблискала очима ящерка.

- П'яти тобі, чи що, цілувати?

- Так далеко заходити не треба, кохай.

- Кохай, це що взагалі? - вона обзивається, або це прийнято в неї на батьківщині так?

- Безнадійний йолоп, як ти. Потім, коротше, зрозумієш.

Ми відправилися до зброяра. Як завжди, вона горда - попереду, я позаду, облизуючись.