РОЗДІЛ 3. Допомога

Щоб довго не розповідати, далі я впорався без неї. Ущелина невелика, ключових непісей усього п'ять. Я їх імена навіть не намагався запам'ятати, коротше - тренер, кухар, зброяр, розвідниця й командир. Ущелина - солдатський тренувальний табір. Рядові непіси - солдати. У тренера я одержав за прохідні квести дворучний меч. Чомусь у кухаря отримав навик рукопашного бою. У розвідниці навик пересування, переміщення, стрімкого бігу, атлетики й акробатики, а ще два метальні дротики. Вона мені більше всіх сподобалася, хоч і змусила пополювати на мишей, побігати й пострибати. З мишами я впорався швидко завдяки дротикам. Зі зброяром я побився - він мені квест на час дав, я його провалив благополучно. Зброяр миттєво вибив з мене дух, наочно показав, що з місцевими непісями мені конфліктувати рано навіть зі зброєю в руках.

З табору можна було дезертирувати, а можна було вийти по квесту, який мені дав командир. Потрібно виграти Турнір. Я навіть і не сумнівався у своєму рішенні – цілком зрозуміло, що я виграю Турнір. Я встиг подуеліться - якийсь ідіот викликав мене прямо перед виходом з першої печери. Своїм двуручником я роздіяв його під горіх секунд за двадцять, навіть не користуючись вміннями. Свій ціпок він навіть у руках криво тримав, хто ж йому доктор? Після цього я вже сам викликав усіх, кого бачив. Два ідіоти виклик прийняли, один ідіот навіть два рази. Роздіяв я їх, природно, посміявся.

Виявилось, що в мене сто одиниць життя, сто одиниць духу й сто одиниць магії. Виявилось, що якщо зняти всі сто одиниць життя, то смерть не наступає, потрібно зняти весь дух і всю магію. Виявилось, є зброя, яка знімає спочатку дух, а потім життя - мої дротики. Виявилось, що в мене нульовий рівень, а в табір забігав гравець першого рівня, крутіший за мене раз у п'ять. Йому я дуель злив, зате побачив, як застосовуються абілки. Від нього ж я довідався, що першого рівня я стану, коли закрию квест із Турніром.

Уміння я зміг протестувати тільки одне, те яке звалось Позитивна Карма. Виявилось, що два інших пасивні, і вішаються на броню, якої в мене не було, і немає. А Карма - активне, вішається на зброю. Довго не міг зрозуміти, чому нічого не відбувається, коли я роблю жест, який активую вміння. Потім опис все-таки прочитав. Гра - лайно, у мануалы потрібно лізти, описи читати, тьфу. А вони заплутані - академік мозок зламає. Довелося й у характеристики заглядати. Там ті ще нетрі. Плюнув. Коротше, карма знижує дамаг від ворога, і частина його відбиває ворогу назад. От чому так і не написати? Ні ж таки, многабукав, сложнослов...

Прочитав і пасивки. Кипіння Крові - іноді прокає збільшення дамага й відновлюється скільки-то життя. Дамагерська штука, корисна. Випадковий Відбір - вампирік випадкового ресурсу. Теж, гарна річ, якщо багато відбирає. Броні немає для пасивок, потрібно роздобути...

Я зжер у кухаря м'яса з картоплею пару порцій, дуже смачно, сидів на камені, сито блаженствував. І отут вона прийшла до мене сама.

Нетерпляча, хвилину витримала, поки заговорила. Ну, коштує, ну, дивиться, що такого? Я, щоб ви знали, кубики преса всього пари раз встигнув перерахувати.

- Крокодил! Агов!

- Привіт, мила. Токаге??? - я навчився бачити нікі, подивився, як її кличуть, - Тьфу! Що за нік для такої няшки? Годить для бика з якудзи, тобі зовсім не підходить. Краще нічого не змогла придумати?

- Що-о-о??? - подобається мені, як вона обурюється.

- Зовсім фантазії нема? - запитав я. - Зовнішність дев'яносто дев'ять балів зі ста! Але ім'я? Не можу навіть оцінити по стобальной шкалі. Може - три? Або скоріше - два?

- Твоє ім'я - повний нуль! Ой- йой! Язик зламаєш. Я буду звати тебе - Джа!

- Як же мені тоді тебе звати? Тото? Кака? Або просто Ге? - міркував я, сміючись про себе.

- Ти повинен мені бажання, Джа! - викрикнула вона.

- Тихіше Тотошенька, тихіше, милая. Що я там тобі повинен? Ні, мені так не подобається... Какашенька - краще.

- Бажання. І я - Токаге. Запам'ятай це. І ніяк інакше!

- А я - Джаггернаут. Теж, ніяк інакше. Потім, коротше, зрозумієш. Токаге. Брр... Звучить, як скла пожував.

- Я стримуюся від того, щоб не розірвати тебе прямо на цім місці, тільки тому, що ти допоміг мені з ножами. Але не випробовуй мого терпіння. Я не завжди буду така добра.

Я розсміявся. Дівчисько з'явилося, начебто з допотопного мультфільму. Посміхаючись, я поплескав себе по коліну.

- Сідай, розповідай! Що там щодо бажання? Забезпечу якнайкраще.  .

Звичайно, вона не сіла, не настільки я її ще приручив.

- Добре. Виграй мені Турнір.

- Опа! Зненацька. А сама що? Зливаєшся? І що значить - тобі?

Та отут я довідався багато нового. Дівчисько дівчиськом, а інформації набрала, так по поличках розклала, як комерційний аналітик.