Глава 9. Голос з-за межі

Коли церемонія закінчилась і натовп поволі розійшовся, Морок жестом зупинив наставників. У голосі — сталь, в очах — напруга.

— Макс, Розі. Ви знаєте, що я казав дітям про загрозу війни. Тепер вам обом доведеться викладатись по повній. Особливо з Крістал, — він кинув погляд у бік дівчини, яка стояла трохи осторонь, намагаючись зібратись після всього пережитого. — Максе, це до тебе.

— Та вже ясно, — Аріонусміхнувся ледь втомлено. — Вона хоч і вперта, але росте. Може, збільшимо інтенсивність? Три заняття на день?

— Згода. Але май на увазі: якщо до моменту ініціації вона не покаже результат — переносу не буде. Все станеться вчасно.

— Добре, я вже йду, — кинув Аріоні рушив у напрямку кімнати Крістал.

Він знайшов її сидячою на підвіконні. Тінь від місяця лягала на її обличчя, а очі світилися розгубленістю й втомою.

— Є новина, — пробурмотів він, злегка стукнувши у двері. — Час узгодити новий графік.

— Ого, звучить зловісно. Скільки насолод мене чекає?

— Три заняття на день. Починаючи з завтра.

— Одразу три? Тобто без права на життя?

— Ти ж хотіла рости, так? От і маєш. До речі, завтра Лорд хоче подивитися на твої успіхи. Тож не облажайся.

— Це був жарт чи погроза?

— Це була реальність, Крістал, — сказав він і простягнув їй аркуш із розкладом. — А зараз покажи, як справляєшся з першою вправою.

Вона глибоко зітхнула, але встала. Виконала перше завдання. Аріонмовчки кивнув, потім — друге. Знову схвально.

— Добре. Додам тобі нову вправу — з підтримання личини в режимі невидимості. В бою це буде твоєю перевагою. А зараз — тренування.

— Здається, я починаю тебе ненавидіти.

— Прекрасно. Це значить, що працює, — злегка всміхнувся Макс. — Тепер дивись уважно.

Він перетворився, і перед Єва виник його образ у формі бойової личини. Потім він блискавично виконав рух — майже непомітний, ледь вловимий. Вона вдивлялась, не зводячи очей.

— Побачила?

— Один… може два рухи. Спробую.

Вона повторила — не ідеально, але точно.

— Добре. Ще раз — і повний цикл.

Цього разу вийшло краще. Аріонвистрілив у неї кулькою енергії. Вона на мить втратила невидимість, але не злякалась, зібралась і знову зникла.

— Молодець. Не розгубилась. Це плюс. Завтра це тобі згодиться. А зараз — відпочивай. Ти ще встигнеш мене зненавидіти до кінця тижня.

Він розвернувся й вийшов. У кімнаті залишилось тільки світло місяця й серце, яке все ще билося після тренування.

Контрольний урок

Наступного дня Єва прокинулась раніше, ніж зазвичай. У кімнаті було напівтемно, але вона вже була напоготові. Аріонз’явився в дверях рівно в той момент, коли вона натягувала куртку.

— Збирайся. Сьогодні твоя велика прем’єра.

— Звучить як назва фільму, в якому мене вб’ють в першій же сцені, — пробурмотіла вона, застібаючи комір.

— Не вб’ють. Але можуть рознести вщент. Усе залежить від тебе, зіронько.

Він повів її до іншого крила замку. Коли вони зайшли до кабінету, Єва побачила знайомі обличчя — Розі, її друзів і… Морок а. Серце стиснулося.

Це воно? — подумала вона. І вже знала відповідь.

— Доброго дня всім, хто сьогодні має пройти контроль, — промовив Морок , вставши біля столу. — Урок складатиметься з двох частин. Перша — трансформація. Друга — перевірка реакції й бойової витримки.

Погляд Єва мимоволі ковзнув до Макса. Той підморгнув, мовляв, “ти це вмієш”. Вона кивнула і ступила вперед. Без зайвих слів перетворилася. Форма личини була майже ідеальною — вже не новачок.

— Добре, — озвався Морок . — Тепер — невидимість.

Єва активувала навичку. Тіло зникло, залишивши лише легкий подих повітря.

Згусток енергії, випущений Морок ом, пролетів повз, ледь зачепивши її. Вона не впала, не розчинилась. Її форма залишалася стійкою.

— Стійкість хороша. Але один дотик був. Оцінка — чотири з п’яти, — сказав Морок . — Тепер друга частина. Бойова перевірка.

Єва помітила, як Ліра вже виходить вперед, усмішка на вустах була грайливою, але в очах — холодна рішучість.

— Умови прості, — озвався Морок . — Без прямого фізичного контакту. Захист — понад усе. Для Єва — залишатись у строї, для Ліра — тиснути, але не зламати. Починайте.

Купол активувався. Ліра не дала ні секунди фори. Вона атакувала одразу, закручуючи магічний вихор — він бив по щитах Єва з усіх боків. Дівчина відчувала, як щось у грудях клекотить, як страх і лють сплітаються. Але вона трималася.

Не впадеш. Не зламаєшся. Вже ні.

Захист ослаб, але вона вистояла. І… різко перейшла в контратаку. Ліра трохи відступила, несподівано — і саме цього було досить.

Купол згас. Дихання в обох було рваним.