- 18 -

Військовому заважає страх, тож одне із вступних випробувань для майбутніх солдатів – саме на страх. Не всім дозволено прийти на співбесіду до капітана легіону, й проситися вступити до нього оминувши вступні іспити чи по рекомендації.

Вестра свідомо йшла до легіону, прагнучи отримати визнання, якого не отримала від батьків чи брата. Їй не пощастило вступити до найсильнішого легіону Фенікса, та зрештою вдалося вибороти місце в легіоні Вогняного Аспіда, де її чекала не лише військова служба. Три місяці випробувального терміну за який вона встигла закохатися, розчаруватися, знайти ліпшу подругу та осяйнути темні кутки своєї душі, де темряви було вдосталь.

Соло зайняла перше місце з іспиту, пройшовши найкраще випробування зі страху, але зараз, її серце ледь не зупинилося, коли вона побачила Лойда всього в крові. Цього разу все було інакше. Випробування яке було на іспиті навіть близько не стояло поруч зі справжньою реальністю.

Вона пригадує подробиці, і її серце навіть не сіпається.

***

— Номер тринадцять, пройдіть до кімнати, — спокійно промовляє старший лейтенант Норкман.

Вестра розправляє плечі, складає руки в замок викручуючи їх до приємного хрускоту. Їй не страшно, хоча погляд на солдатів які вийшли з кімнати, білі як полотно мало б її спантеличувати чи налякати.

Вона проходить в кімнату, в якій слабке освітлення, невеличка трибуна за якою сидять троє судів, та мініарена на яку саме й направлений промінь світла.

— Підійдіть, — наказує Норкман, — оберіть білет і виконайте те, що в ньому написано.

Вестра мовчки підходить ближче, вона бачить три таблички на яких написано – капітан Енвуд, лейтенант Марівльді, старший лейтенант Норкман. Верхівка легіону, самостійно приймала цей іспит. Легкий морозець пройшовся по спині Соло та все ж вона обирає конверт, після чого дістає з нього аркуш.

— Зачитуйте, — рівно говорить Норкман, в зеленних очах якого абсолютно нічого не відображається.

— Ви потрапили в засідку, — починає читати Вестра текст із листа. — Ваша місія не дозволити ворогу захопити заручника. Заручник має цінні знання про королівську сім’ю, яку вороги хочуть використати задля влаштування перевороту в королівстві. При втечі із ворожої території вас заганяють в глухий кут. Із зброї ви маєте лише кинджал, який лишився у вас один. Територія блокує вашу магію. Ваші дії. Дії показати наочно, — вона закінчила читати текст. — Наочно? — перепитала Вестра дивлячись на комісію.

— Так, — сухо промовляє Норкман, після чого дістає із шухляди невеличкий блакитний кристал завернутий в тканину. — Візьміть кристал й вийдіть на середину арени. Щойно ви доторкнетесь голою рукою до кристала, спрацює заклинання і довкола все прийме картину зачитаного вашого тексту. Виконуйте.

Вестра вклоняється, виражаючи свою повагу, після приймає кристал і йде до арени, прокручуючи в думках ситуацію. Її дії чіткі, як і було наказано верхівкою. Легкий дотик до кристала й картинка справді довкола змінюється, нагадуючи хорошу ілюзію.

Соло загнана в кут, позаду неї стоїть заручник, якого вона забрала у ворогів, а ще купа солдатів. І якщо перше її відчуття було, що все ілюзія, то запущений в неї кинджал який зачепив її щоку, свідчив що всі дії тут реальні.

Цівка крові потекла із порізу, а ворогів прибавлялося.

«Місія не дозволити ворогу захопити заручника!» — вона прокручувала в голові зачитаний текст, усвідомлюючи що шансів в неї не те що нульові, їх в апріорі в неї не було.

Боляче закусив щоку із середини, Вестра оглядалася навколо в пошуках якоїсь лазівки, але виходу не було. Соло дивиться на свій єдиний кинджал в руці, після чого різко повертається до заручника. Один різкий змах, чітко в ціль. Кров бризнула їй в лице, а тіло заручника в конвульсіях повалилося на землю. Кілька секунд минає, перш ніж Вестра усвідомлює свої дії.

Ілюзія зникає, й вона знову опиняється посеред арени, де на неї комісія дивиться не приховуючи своєї насупленості.

— Ваше рішення – вбити заручника?

Першою заговорила єдина жінка серед комісії, лейтенант Марівальді.

— Так.

— Чому? — вона схрещує руки на грудях.

— Місія – не дозволити ворогу захопити заручника, — Соло торкається своєї щоки, де й сліду не лишилося від порізу. — Мене перевищували в силі і кількості. Я не несу ніякої зацікавленості ворогу, навіть якщо мене після схоплять. Інше – заручник, через якого може статися переворот в королівстві.

— Тобто жертвуєте своїм життям і життям заручника, врятовуючи більшу кількість життів під час перевороту? — запитує старший лейтенант.

— Так.

— Відважно, — схвально говорить Марівальді.

— Тільки коли крайня потреба, — говорить капітан Енвуд, якому не сподобалося розв’язання проблеми. — Потрібно знати цінність власного життя також. Вільні, — він махає рукою, даючи зрозуміти що розмова скінчена.

***

Вестра гадала, що переборола це відчуття, що їй нічого боятись, та коли вона бачить блідого Лойда із тіла кого стирчить кинджал, їй стає по справжньому боязко.

— Лойд! — вона кидається до нього першою за Редрейна, який спантеличено дивиться на калюжу крові. — Допомогти не збираєшся? — вона гарчить на Алоро, коли в неї не виходить із першої спроби підійняти колегу.