- 1 -

Таверна «Гіацинт» була огороджена невисоким яскраво-блакитним кам’янистим муром, який Вестра перескочила з легкістю. Натягнувши на себе ще щільніше капюшон, вона намагалася злитися із місцевими туристами, які були по всій території таверни. Прослизнувши в середину через віконце, яке виявилося біля сходів зі скрипучою дерев’яною підлогою, Соло ледь себе не видала. На її щастя відвідувачі які підіймалися до своїх кімнатах були досить сп’янілими, щоб на когось звертати увагу взагалі.   

Таверна «Гіацинт» займала чи не найперше місце серед туристів та місцевих, які охоче відвідували перлину Ринкової площі, після того, як поширилися чутки, що тут колись ночував капітан військового легіону з Вогняного Аспіда та його майбутня наречена. «Гіацинт» став найприбутковішим та найвідвідуванішим з у всіх таверн.  Якщо зовні темно-червоні стіни, гармонічна вивіска та нова черепиця привертала увагу, то в середині все лишалося так, як і в решти таверн – темним, сірим із запахом елю, гучної музики та співів. 

Від каміна, що був у всю стіну, розносився сизий дим-туман, який наповнював залу не лише запахом свіжого елю, а й жареного поросяти, яке крутилося на вогні. Брязкіт балалайок, барабанів і навіть гра сопілок робила це місце ще голоснішим, гамірнішим.

Вестра пробіглася поглядом, щойно увійшла до зали. Вона швидко знайшла потрібних їй чоловіків. Вони стояли поруч з каміном, обіпершись на сусідню стіну, розпиваючи вино з прозорих фужерів і заїдаючи фруктовою нарізкою. Саме такий вид алкоголю й закуски в таверні здався будь-кому дивним.

Соло крадькома поглянула на сусідні  столики, які були замасленими від жиру свинини, але це не заважало чоловікам, які грали в доміно не хвилюючись про гігієну.

«Вони з охоронцями!» — зробила Вестра висновок, кілька хвилин поспостерігавши за грою чоловіків.

Соло такі місця не подобалися, і з доброї волі, вона б ніколи не сунулася в подібне місце. Місія була вище власних вподобань. Останні сто двадцять днів вона повністю забула про власні вподобання, зосередив свою увагу виключно на виконанні завдань.

Напівтемрява в приміщені їй була на руку як і наповнена таверна туристами. Пропихаючись крізь натовп, вона залишалася не поміченою для охоронців, та коли ж вона підійшла до багаття в каміні її зупинили.

— Вам сюди не можна! — промовив басистим голосом один з охоронців, який все-таки запримітив худорляву жіночу постать, схопивши міцно її за зап’ястя.

— Спробуй мене зупинити! — самовпевнено пролунав голос Вестри, яка з розмаху ноги поцілила прямо в щелепу охоронцю.

Масивне тіло повалилося на столик розкидаючи доміно, решта охоронців здійнялися хутко на ноги, двоє  чоловіків, які були цілю Соло, навіть бровою не повели, продовжуючи розпивати вино весело регочучи.

— Хапаймо її! — вигукнув черговий охоронець, кинувшись на Вестру.

Присутні в таверні розійшлися по закутках, не бажаючи попадати в поле зору ні дівчини, ні кремезних чоловіків, які були схожими на бандитів. Бійки в тавернах були не новинкою, де ледь не щодня відбувалося щось подібне. Та цього разу все було набагато серйозніше, це була не просто бійка, а сутичка військового солдата, який мав впіймати злодіїв.

Соло вчасно пригнулася, й поцілила прямо в голову нападнику, який відлетів на кілька метрів заваливши собою чергові столики. Коли її решта охоронців оточили, Вестра не розгубилася. Задоволено всміхнувшись, вона правою долонею різко провела по лівій – від ліктя до зап’ястя, промовивши заклинання:

— Colossus draco!

З каміна вирвалося полум’я як із лівої руки Соло, формуючись в голову дракона зі звивистим тілом, яке перепліталося мов пшеничний колосок. Полум’я у формі дракона кинулося на охоронців, зносячи своєю потужністю  всіх до одного. Дракон із вогню продовжував кружляти над охоронцями, які не мали наміру підійматися й протистояти магії, лежачи на підлозі непорушно.

Вестар виструнчилася, з рівною поставою, вона попрямувала до чоловіків, які були братами-близнюками. Знявши з голови капюшона, Соло все ж привернула увагу чоловіків, які відставили фужери.

— Панове Саміро, вас заарештовано! — вона зігнула руки в ліктях і вони спалахнули вогнем. — Настійливо рекомендую вам співпрацювати. Вткнете дурницю… ніколи, ніхто, не слухає до кінця! — роздратовано вимовила Вестра, коли чоловіки кинулися навтьоки.

Примітки:

Colossus draco (Дракон-колос) — техніка, яка формує з великих обсягів вогню  гігантського дракона, який прямує у противника з неймовірною потужністю, завдаючи йому фізичної шкоди.