Глава 9.1

Глава 9

У мене виникало відчуття, що якимось незбагненним чином Анжела змовилася з мамою. Настільки швидко та організувала зустріч з кандидатом у мої залицяльники. Подзвонила я їй вчора, а вже сьогодні о п’ятій вечора сиділа за накритим столом батьківської квартири і не знала, куди очі дівати. Крім мене, за столом зібралися мама, тато, можлива свекруха та її синочок. Саме так вона його називала за будь-якою нагодою.

До речі, всупереч моїм побоюванням, молодий чоловік виявився цілком гідним. Під тридцять п’ять, з хорошою і навіть місцями спортивною фігурою, інтелігентним обличчям і манерами. Він представився Костянтином і навіть поцілував мені руку при зустрічі.

Але я забігаю вперед. Забула розповісти про те, як батьки трохи в осад не випали з мого зовнішнього вигляду. Побачивши мене на порозі, мати остовпіла і в першу мить навіть на поріг не хотіла пускати. Настільки не могла повірити, що я та сама Тетянка, яку вона знала як облуплену. Потім, нарешті, шок пройшов, і вона майже з жахом вигукнула:

– Що ти з собою зробила?!

– А що, тобі не подобається, мамо? – я поправила зачіску і простенький, але елегантний синій сарафан.

– Але... це ж не ти! – промовила мама і відступила на крок, наче замість мене на порозі стояв інопланетний монстр.

– Та ні, це справді я. Вирішила, що ти права, і потрібно змінювати своє життя.

Мене все ж впустили. Але потім мама довго бурчала, скаржачись батькові:

– І що тепер скаже Люда? Адже я їй розповідала, що у мене донька тиха і скромна, навіть, можна сказати, несучасна. Тільки тому вона свого синочка дорогоцінного зважилася з тобою познайомити. Каже, вистачило їй уже з головою двох попередніх невісток, які її ні в гріш не ставили. Вона цих сучасних феміністок на дух не переносить!

– Мамо, з чого це ти взяла, що я раптом феміністкою стала? – здивувалася я. – Та й взагалі, що в цьому поганого?

Мати закотила очі і пішла капати собі валер’янку. Батько невпевнено посміхнувся.

– А що, тобі навіть личить! Тільки щось перукар тебе нерівно підстриг. Може, це саме, давай, я ножиці принесу, підрівняємо?

– Тато, це так і замислювалося. Асиметрія зветься.

Батько почухав потилицю і зітхнув.

– Так, мати права, змінилася ти...

– Тобі не подобається? – засмутилася я.

– Та ні, тобі добре. Тільки ти тепер... немов чужа.

– Я все така ж, тату, повір!

– Ну, гаразд.

За півгодини, поки я допомагала мамі накривати на стіл, сім’я встигла звикнути до мого нового вигляду. Поведінка моя анітрохи не змінилася, тому незабаром шок пройшов. Залишилося лише занепокоєння з приводу того, як сприйме мою зовнішність ця сама Люда. Для мене Людмила В’ячеславівна.

Мамині побоювання виявилися немарними. Ледве потенційна свекруха мене побачила, як її очі ніби закрижаніли. Сама вона виглядала доглянутою і явно теж не цуралася салонів краси. Схоже, невістка-простушка, яку вона, мабуть, хотіла знайти в мені, їй потрібна була з однією лише метою – повністю підкорити своїй волі. Ясна річ, нікому не потрібна, непоказна стара діва порошинки б здувала і з чоловіка, і зі свекрухи за те, що підібрали. Тільки от сумніваюся, що навіть у моєму колишньому вигляді я б на таке погодилася! Звичайно, я була терплячою і поважала старших, але й на собі їздити б не дозволила.

Зовсім інші емоції я помітила на обличчі Костянтина. Коли він тільки увійшов у квартиру, на ньому читалася втомлена приреченість. Уявляю, як мати йому мозок гризла, вмовляючи на побачення наосліп. Не виглядав Костя чоловіком, який таким ось чином знайомиться з жінками. Впевнений в собі, навіть харизматичний, ще й зі статками все в порядку, судячи з маминих слів. Працює в банку начальником якогось там відділу. Здогадуюсь навіть, які аргументи привела Людмила В’ячеславівна, коли втягувла сина в цю авантюру. Мовляв, не вмієш ти дружин вибирати. Що перша, що друга тобі абсолютно не підходили, виявилися стервами і егоїстками. Так що довірся, синочку, матері хоч раз у житті. Вона поганого не порадить. Ось і довірився!

Але коли мене йому представляли, обличчя Кості набуло зацікавленого виразу. Спочатку я навіть не могла в це повірити. Зазвичай, дивлячись на мене, чоловіки виглядали як завгодно, тільки не зацікавлено. Розчаровано, тоскно, приречено – але аж ніяк не так! Схоже, Анжела цілком права, і для чоловіків головне – зовнішність. Варто лише трохи почистити пір’ячко, надягнути дорогу сукню – і вуаля! – моя ціна на ринку наречених неабияк зросла.

– Дуже приємно, Таню, – щиро сказав Костя і, як я вже говорила, поцілував мені руку.

Я буркнула щось у відповідь і запросила його до столу.

За вечерею намагалася в міру сил підтримувати бесіду, але відчувала себе не в своїй тарілці. Аж надто багато уваги приділяв мені Костя. Я до такого не звикла. Розпитував про життя, роботу, мої інтереси і плани на майбутнє. А мені хотілося сховатися в звичну мушлю і опинитися якнайдалі звідси.

І тоді Анжела взяла все до своїх рук. Мені ж залишалося, ніби папузі, повторювати за нею іскрометні жарти і ставити Кості запитання. Інтерес молодого чоловіка посилювався, а я з жахом думала, що ж буде далі. Мені було не по собі, адже я всього лише використовую його для того, щоб викликати ревнощі у Бориса. Хоча сумніваюся, що він стане ревнувати… Ох, вже шкодую, що дозволила Анжелі втягнути мене у все це!