Глава 8

Глава 8

 Вже коли я вбувалася, готуючись залишити квартиру і вирушити назустріч новому життю, пролунав дзвінок мобільника. Я, лаючись, полізла в сумочку і довго не могла його знайти. Коли, нарешті, це вдалося, і я побачила на екрані ім’я абонента, ледь не випустила з рук знову. Серце злетіло кудись у район горла і сполошеним зайцем барабанило там. Борис! Тремтячими пальцями прийняла дзвінок і піднесла телефон до вуха.

– Алло...

– Таня, привіт, – пролунав напружений голос.

Таке відчуття, що він не знає, чого від мене очікувати. Хоча й не дивно: вчора ми надто погано розлучилися. А після я навіть не зателефонувала. Він теж, але з цілком зрозумілої причини. Я сама йому звеліла залишити мене в спокої.

Раптом згадала, що обіцяла заїхати до Дениса, але так цього і не зробила. Замість цього весь вечір провела в обнімку з пляшкою і в розмовах з привидом. Думка про Анжелу знову наповнила душу докорами сумління. Чомусь здавалося, що я не маю права приховувати таке від Бориса. Хоча якщо б заїкнулася про подібне, він би точно психіатричну бригаду викликав. І був би правий!

– Привіт, Борю, – видавила я. – Як ти?

– Не дуже, – зітхнув він. – Вчора ми так з тобою розпрощалися, що весь вечір про це думав. Що я зробив не так, Таню? Чим тебе образив? Адже ми хотіли весь день провести на дачі, вшанувати пам’ять Анжели, просто відпочити від усього. Чому ти пішла?

– Не хотіла заважати, – мимоволі мій голос прозвучав сухо і навіть з якимось докором.

– Кому заважати?

– Тобі й Оксані.

– Гей, ти чого? – він здавався враженим. – Та я вже й не знав, як її скоріше спровадити! На рідкість нав’язлива особа! Удвох с тобою нам би це вдалося швидше. А так довелося цілих дві години слухати усіляку маячню про модне шмоття і курорти, куди вона їздила і хотіла б ще поїхати.

Широка посмішка мимоволі наповзала на обличчя. Друга босоніжка, яку я так і не встигла надіти, бовталася у руці, і я не знала, куди її приткнути. Яка ж я ідіотка! Чому вирішила за Бориса, хто йому більше потрібен? З чого взяла, що ця Оксана його приваблює? Навигадувала собі хто зна чого і сама ж страждала!

– Таню, давай сьогодні зустрінемося. Денис ображається, що ти вчора не приїхала. Можемо сходити разом в парк атракціонів або просто по місту погуляти. Ти як щодо цього?

– Звичайно! – захлинаючись радісним сміхом, вигукнула я.

Раптом голова вибухнула від Анжелчиного крику:

«Ти що твориш? Скажи, що не можеш! У нас з тобою купа планів на сьогодні!»

«А навіщо це все тепер? – щиро здивувалася я. – Адже знову все добре!»

«Що добре? Знову хочеш задовольнятися роллю подруги сім’ї? Думаєш, Оксана –єдина акула, яка захоче проковтнути Борьку? Все одно залишишся на бобах, якщо не будеш нічого робити!»

Моя радість одразу вщухла. Я слухала в трубці радісний голос Бориса, який обговорював подробиці, і думала про те, що Анжела права. Зараз він мене не сприймає як жінку. Лише як друга, з яким просто і весело. І чим довше це буде продовжуватися, тим нижчими стануть мої шанси.

– Борю, послухай, – тихим голосом промовила я. – Сьогодні ніяк не можу. У мене невідкладні справи. Давай, я тебе потім наберу, добре?

– Ну, гаразд, – потьмянілим голосом озвався він. – Тільки ти обов’язково зателефонуй, чуєш?

– Так, звичайно.

Я перша кинула трубку, щоб у нього не було шансів переконати мене.

Відчуваючи себе повністю вбитою, все ж таки напнула другу босоніжку і побрела до дверей.

По дорозі до автобусної зупинки Анжела тарахкотіла без угаву. І як тільки раніше витримувала і мовчала?! Напевно, докричатися не могла, поки дзеркало не опинилося в моїх руках. Вона говорила, як добре, що моя робота дозволяє майже все літо відпочивати. Так що в нас сила-силенна вільного часу, щоб зайнятися моїм зовнішнім виглядом.

Відразу після відвідування банку, де я зі страдницьким виглядом прийняла з рук касира всі свої заощадження, Анжела повела мене до салону краси. Повторюючи майстру слова Анжели, що потрібно зі мною зробити, я ледве стримувалася, щоб не втекти звідси. Лазерне очищення обличчя від веснянок особливо налякало. Мені сказали, що доведеться пройти кілька таких процедур, але вже після першої ефект буде помітний. Не могла себе уявити без звичних цяток на обличчі! Вже якось зріднилася з ними. Але вирішила, що Анжелі видніше, і змирилася. Також мені зроблять масаж, епіляцію, стрижку і фарбування волосся.

Серце пішло в п’яти, коли після довгих катувань над моїм тілом справа дійшла до волосся. Я не обстригала косу з дитинства. Вона служила предметом моєї і маминої гордості. Але Анжела безжально заявила, що з нею я виглядаю селючкою, і я погодилася.

Проте дивитися на це було тяжко. Тому я заплющила очі і з жахом відчула, як чикнули ножиці, а голова помітно полегшала. З-під вій мимоволі викотилося кілька сльозинок, оплакуючи втрачене багатство.