Ключ, який час залишити

Ось ми й на останній сторінці.

Якщо ти дійшов(ла) сюди, проживаючи, а не просто читаючи, то щось у тобі вже змінилося. Шум у голові, можливо, став тихішим. Стіни між тобою і світом стали прозорішими. Ти, ймовірно, відчув(ла) смак тієї свободи, про яку ми говорили.

Тепер настав час для останнього, найважливішого кроку.

Уяви, що все своє життя ти провів(провела) у замкненій кімнаті, вважаючи її цілим всесвітом. І ось хтось просунув тобі під двері ключ. Ти взяв(ла) його, вставив(ла) у замок, і з тихим клацанням двері, яких ти раніше навіть не помічав(ла), відчинилися. Перед тобою — безкрайній, сонячний світ. Що ти робитимеш? Мудра людина залишить ключ у замку і вийде на волю. А дивна людина, сповнена вдячності, повісить ключ на шию і буде носити його як найцінніший скарб, так і не наважившись переступити поріг.

Ця книга — це ключ.

Усі слова, метафори, практики, концепції — це були лише зубці на ключі, підібрані так, щоб відкрити замок твого сприйняття. Ключ виконав свою роботу. Двері відчинені.

І найгірше, що ти можеш зараз зробити, — це почати поклонятися цьому ключу.

Це остання і найхитріша пастка для розуму. Коли старе его руйнується, розум може створити нове, "духовне" его. Це его каже: "Я знайшов(ла) ключ!", "Я пробуджений(а)", "Я знаю істину" "Я те я Інше і тд". Воно починає порівнювати свій ключ з іншими, сперечатися про його форму, перетворюючи живий досвід свободи на новий предмет гордості.

Це означає — залишитися в дверях, милуючись ключем. Це означає збудувати нову, красиву, "духовну" в'язницю замість старої.

Справжня свобода — це свобода навіть від інструментів, що до неї привели. Справжня мудрість — у тому, щоб забути всі інструкції і просто жити. Ціль цієї книги — не в тому, щоб ти її запам'ятав(ла), а в тому, щоб вона зробила себе непотрібною.

Тому я прошу тебе: "спали" цю книгу. Не буквально. А подумки. Відпусти її. Відпусти всі концепції, всі техніки, всі очікування. Ти вже стоїш на порозі. Тепер довіряй не ключу, а тому світу, що відкрився за дверима.

ОСТАННЯ ПРАКТИКА: "ЖИТИ"

Більше немає інструкцій.

Практика — це те, як ти п'єш ранкову каву, відчуваючи її тепло.
Практика — це те, як ти слухаєш іншу людину, не готуючи відповідь у голові, а просто слухаючи. Практика — це те, як ти відчуваєш сум, коли він приходить, дозволяючи йому бути, не називаючи його "поганим".
Практика — це те, як ти миєш посуд, відчуваючи воду на руках.
Практика — це те, як ти обіймаєш своїх близьких, будучи в цих обіймах на 100%.

Більше не треба "намагатися бути присутнім". Просто будь. Не треба "спостерігати за его". Просто живи.

Ти і є та мудрість, яку шукав(ла). Ти і є той спокій, якого прагнув(ла). Ти і є та любов, якої тобі бракувало.

Вона не в цьому ключі. Вона завжди була в тобі, за дверима.

Дзеркало показало тобі, хто ти є. Ключ відчинив двері. Тепер іди і будь цим. Подорож не закінчується. Вона тільки починається.

Фінальне прохання:

Не пишіть у коментарях, що ви думаете про цю книгу. Замість цього, закрийте її, підійдіть до вікна або вийдіть на вулицю. Подивіться на небо. Зробіть один глибокий, усвідомлений подих. Відчуйте життя.
Це і буде найкращий коментар. 
Дякую за спільну подорож.