Світ — це ваше дзеркало

Зазвичай ми живемо так: є "я" всередині мого тіла, і є весь інший світ "там, зовні". Я — це центр. А все інше — люди, вулиці, дерева — це декорації, з якими я взаємодію. Я хочу щось від цього світу, чогось боюся, щось люблю, а щось ненавиджу. Завжди є "я" і "вони".

Але це — найбільша помилка нашого сприйняття.

Коли ти заспокоюєш свій розум, ти можеш відчути глибоку, тиху Присутність всередині. Це та частина тебе, яка просто спостерігає, не засуджуючи. А тепер найцікавіше: ця сама Присутність, ця сама "іскра життя" є абсолютно в усьому.

Подумай про це так: електрика одна й та сама, але вона може світити через лампочку, гріти в обігрівачі або грати музику в колонці. Прилади різні, а енергія — одна. Так само і Свідомість, або Життя — одне й те саме, але воно дивиться на світ твоїми очима, очима твого кота, росте у квітці на підвіконні і світить у сонці.

Коли ти починаєш це не просто розуміти, а відчувати, світ перетворюється на твоє дзеркало. Він починає показувати тобі тебе.

• Людина, яка тебе страшенно дратує, — це дзеркало. Вона, як правило, показує тобі ту рису, яку ти не приймаєш у собі. Її поведінка чіпляє твій внутрішній гачок. Справа не в ній, а в тому, за що вона тебе зачепила.

• Момент, коли ти бачиш щось неймовірно красиве — захід сонця, витвір мистецтва — і у тебе перехоплює подих. Це твоя власна внутрішня краса впізнала себе зовні. Це не ти дивишся на красу, це Краса дивиться сама на себе через твої очі.

• Коли ти щиро співчуваєш комусь, ти відчуваєш чужий біль як свій. Це тому, що на глибокому рівні немає "чужого" болю. Є просто біль, який проявляється в різних точках єдиного Життя.

Відчуття "я проти всього світу" зникає. Натомість з'являється глибоке "я — це і є світ". Ти перестаєш вимагати любові від інших, бо відчуваєш, що ти і є та сама любов, яка лежить в основі всього.

Це не означає, що у твоєму житті зникнуть проблеми. Це означає, що ти перестанеш сприймати їх як особисту образу від Всесвіту. Це просто погода, яка змінюється. Ти реагуєш на події спокійно і мудро, а не зі страху маленького "я", яке боїться за себе.

ПРАКТИКА: "ПОДИВИТИСЬ ІНАКШЕ"

Ця практика — проста гра уяви, що змінює сприйняття.

1. Вибери щось просте. Кімнатну квітку, свою чашку, дерево за вікном.

2. Подивись як зазвичай. Ось ти, а ось — квітка. Між вами є відстань.

3. А тепер пограй в гру. Запитай себе: "А що, якби та сама життєва сила, що дозволяє мені бачити, також змушує цю квітку рости? Що, якби це було одне й те саме Життя, яке просто проявляється по-різному?"

4. Просто будь поруч. Не намагайся нічого "відчути". Просто посидь кілька хвилин з цією квіткою, з думкою, що ви — частини чогось одного. Прибери з голови стіну "я/воно".

5. Спробуй з усім. Зі стільцем, на якому сидиш. Зі звуками за вікном. Навіть з людиною, що проходить повз. Не "я дивлюся на них", а "Життя дивиться на Життя".

Ти нічого не втрачаєш, роблячи так. Ти не розчиняєшся. Навпаки, ти знаходиш себе в усьому, і твоє життя стає набагато більшим, глибшим і дивовижнішим.