Про тишу, яка знає усі відповіді.

Чи знайома тобі справжня тиша?

Не просто відсутність шуму. Бо навіть коли замовкає світ, у голові продовжується невпинний монолог. Ми так боїмося тиші, що заповнюємо її будь-чим: музикою, подкастами, розмовами, думками.

Але за зовнішнім шумом і за внутрішньою балаканиною є ще один шар. Глибинна, жива, сповнена потенціалу Тиша. Це не порожнеча. Це — Джерело.

Уяви собі кіно. На екрані розгортається драма: вибухи, кохання, зрада, погоні. Ти настільки захоплений(а) сюжетом, що повністю забуваєш про одну річ, без якої фільму б не було, — про сам екран. Екран завжди тут. Він білий, чистий, незайманий. Драма не залишає на ньому жодного сліду. Сльози героїв не роблять його мокрим, а вибухи не пропалюють у ньому дірок.

Так само і в житті. Думки, емоції, відчуття, події — це фільм. А ти — не персонаж у цьому фільмі. Твоя істинна природа — це Екран. Це чиста, мовчазна, любляча Свідомість, на якій розгортається все кіно життя.

Впізнати себе як цей Екран — ось що таке реалізація.

Коли це стається, змінюється сам спосіб твого буття у світі. Ти перестаєш діяти з напруженого, тривожного его. Твої дії починають витікати з цієї глибинної тиші. Мудреці-даоси називали це У-вей — дія без дії.

Це не означає лежати на дивані. Це означає діяти в повній гармонії з потоком життя, без внутрішнього опору і тертя. Ти не "думаєш", як відповісти, — правильні слова приходять самі. Ти не "вирішуєш", куди повернути, — тіло саме веде тебе. Ти не змушуєш себе щось робити — дія відбувається через тебе, легко і природно. Наче музикант, який настільки злився з інструментом, що музика починає грати сама себе.

Це і є танець з Буттям.

Як почути цю тишу? Треба перестати створювати шум. Навіть шум від "духовних практик".

ПРАКТИКА: "СЛУХАННЯ ТИШІ" (Медитація відкритої присутності)

Ця практика — це "не-практика". Тут ми відпускаємо всі техніки.

1. Сядь зручно. Не в "позу для медитації", а просто комфортно. Спина відносно пряма, щоб не заснути. Очі можна прикрити або залишити розфокусованими.

2. Відпусти все. Відпусти контроль над диханням. Відпусти спроби зупинити думки. Відпусти очікування "особливого стану". Просто дозволь всьому бути таким, яким воно є.

3. Стань схожим(ою) на відкритий простір. У цьому просторі з'являються звуки: машина за вікном, дихання, цокання годинника. Не чіпляйся за них, але й не відштовхуй. Звук машини — не "ворог" тиші. Він народжується з тиші, лунає в ній і знову розчиняється в тиші.

4. Так само спостерігай за думками. Ось прийшла думка про вечерю. Добре. Вона, як хмаринка, пропливає по небу твоєї свідомості. Не сідай у цю хмаринку, не лети з нею. Просто дивись, як вона з'являється і зникає.

5. Зверни увагу не на об'єкти (звуки, думки, відчуття), а на простір, в якому вони з'являються. На саму тишу, на сам фон, на сам Екран. Цей мовчазний, усвідомлюючий простір — ближче до тебе, ніж твоє дихання. Бо він і є Ти.