Алхімія почуттів.

Раптовий спалах гніву через дрібницю. Важкий ком суму, що підступає до горла без причини. Липкий, холодний вузол тривоги в животі.

Що ти зазвичай робиш із цим?

Більшість із нас навчені вести війну з власними почуттями.
Стратегія 1: Придушення. "Не злись, це негарно", "Не плач, будь сильним/сильною", "Не бійся, візьми себе в руки". Ми робимо вигляд, що нічого не відчуваємо, запихаючи емоції в найглибший підвал своєї душі.
Стратегія 2: Неконтрольований вибух. Ми зриваємося на близьких, розкидаємося звинуваченнями, тонемо в жалю до себе — дозволяємо емоції повністю захопити нас і керувати нашими діями. Стратегія 3: Втеча. Ми заїдаємо, запиваємо, безкінечно скролимо стрічку, дивимося серіали — робимо будь-що, аби не відчувати дискомфорт.

Усі ці стратегії програшні. Тому що придушені емоції нікуди не зникають. Вони стають нашою "Тінню", як казав психолог Карл Юнг. Вони накопичуються в тілі, створюючи напругу, хвороби і несподівані вибухи. Вони керують нами з підпілля.

Але є четвертий шлях. Шлях алхіміка.

Алхіміки давнини мріяли перетворити свинець на золото. Це була метафора. Свинець — це наші "негативні", важкі, темні емоції. Золото — це мудрість, енергія, свобода і любов, що приховані в них. А філософський камінь, інструмент трансформації — це твоя Усвідомленість.

Емоція — це просто енергія в тілі. Чиста, потужна енергія. "Гнів", "страх", "сум" — це лише ярлики, які навішує розум. Якщо прибрати історію ("Як він міг так зі мною вчинити!") і залишити лише чисте відчуття в тілі — що це? Це жар у грудях. Це вібрація. Це потік сили.

Замість того, щоб воювати з цією енергією, алхімік запрошує її, розглядає з цікавістю і дозволяє їй трансформуватися. Це і є мистецтво свідомого проживання.

ПРАКТИКА: "ЗУСТРІЧ З ДРАКОНОМ"

Наступного разу, коли ти відчуєш сильну, "негативну" емоцію (гнів, образу, страх), спробуй цей експеримент. Не придушуй її, але й не йди в неї на поводі.

1. Зроби паузу. Пообіцяй собі, що відреагуєш пізніше, якщо захочеш. А зараз — 2 хвилини для дослідження. Просто не дій. Вдих-видих.

2. Перенеси увагу з голови в тіло. Відчепися від історії, яка викликала емоцію. Забудь про "хто правий, хто винен". Замість цього постав запитання: "Де в тілі я це відчуваю?"

3. Знайди епіцентр. Це ком у горлі? Жар у сонячному сплетінні? Тиск у грудях? Скам'яніла щелепа? Знайди точне місце.

4. Дихай "у" це відчуття. Уяви, що кожен твій вдих прямує прямо в епіцентр емоції, а кожен видих трохи розслабляє простір навколо неї. Не намагайся її позбутися! Навпаки, зустрінь її. Будь із нею. Дозволь їй бути такою, якою вона є.

5. Спостерігай з цікавістю. Яка ця енергія на дотик? Вона гаряча чи холодна? Колюча чи важка? Вона вібрує чи тисне? Просто будь допитливим(ою) дослідником(цею).

Ти помітиш диво. Коли ти перестаєш чинити опір емоції і зустрічаєш її прямою увагою, вона починає змінюватися. Напруга, яка її стримувала, зникає. Енергія проходить крізь тебе і розчиняється. Важкий свинець гніву може перетворитися на золото рішучості. Лід страху — на кришталеву ясність.