Ми розбили ілюзії. Ми побачили, що думки — це хмари, "я" — це персонаж, а знання — лише карта, а не сама територія.
І ось ми стоїмо посеред цієї території — нашої власної свідомості — можливо, трохи розгублені, без звичних орієнтирів. Це і є справжня свобода. І вона може лякати.
Що робити тепер? Як рухатись? Чим керуватись, якщо не концепціями та правилами?
Відповідь завжди була всередині нас. Керуватись треба не картою, а внутрішнім компасом. Цей компас — наші почуття та емоції. Ми звикли вважати їх проблемою, перешкодою. У цій частині ми навчимося бачити в них силу. Ми перейдемо від руйнування до творення. Від аналізу — до проживання. Ми навчимося мистецтву жити з відкритим серцем у реальному світі.
І почнемо ми з найвеличнішої магії — внутрішньої алхімії.