Перш ніж збудувати щось справжнє, потрібно розчистити майданчик від уламків старого. Перш ніж побачити реальність, потрібно протерти очі від сну. Ця перша частина — не про те, щоб здобути нові знання. Вона — про сміливість втратити старі ілюзії.
Ми живемо у в'язниці, стін якої не бачимо, бо вважаємо їх самим світом. Ґрати цієї в'язниці — це наші невпинні думки. Наглядач — це наше уявне "Я", або его. А креслення, за якими вона збудована, — це всі ті концепції, вірування та знання, за які ми так міцно тримаємося.