Зустріч з Піковою дамою

​Я стою вночі, дивлюся у вікно. Подивилася — нікого там нема. Пішла лягла, думаю — здалося.
​Прокидаюся я о третій і знову йду кудись. Виходжу в коридор, а там порожнеча — темний, дуже довгий, я такого не пам'ятаю. Йду вже хвилин десять, не бачу кінця, і тут помічаю дзеркало. Дивлюся в нього, а мене там немає. Я дуже сильно злякалася, біжу назад — а там знов дзеркало. Біжу вперед — теж дзеркало, але я вбігаю прямо в нього. Проходжу крізь скло, там ще тисяча дзеркал, і в одному з них бачу демона. Він мені усміхається. Я заплющую очі, відкриваю знову — і він зникає. Зникають усі дзеркала, і коридор знову стає звичайним. Я швидко біжу у свою спальню і лягаю.
​Після години сну я чую шурхіт під ліжком і раптом — звук нелюдського крику. Швидко встаю і стаю на крісло поруч із ліжком. Боюся дивитися вниз. Йду в коридор, і тільки-но виходжу — чую ззаду кроки. Згадую правило, що не можна озиратися, але випадково повертаю голову і бачу... себе. Коли я побачила себе, то знепритомніла.
​Прокинулася о десятій ранку, все було нормально. Я пішла з дому і не поверталася три дні. І тут мені дзвонить мама і питає, чому я так довго в магазині і чому мене вже 10 хвилин немає вдома. Тут я розумію, що вдома те створіння. Кажу їй: «Це не я, мамо, я в подруги ночую вже третій день». Вона каже: «Ти що, з глузду з'їхала? Я знаю, що ти щойно була вдома». Я швидко приїжджаю, і мій клон якраз теж повертається. Як тільки мама це побачила — знепритомніла. А коли вона прокинулася, була тільки я, той демон зник. Я так злякалася, що навіть знайшла ритуал, як його позбутися.
​Я взяла часник, гірке сливове вино та срібні прибори. Поклала їх колом навколо себе та мами, потім повела її за руку на другий поверх у вітальню. Там я побачила дзеркало, якого раніше не було. На ньому були намальовані сходи і двері маминою помадою, а поруч стояли свічки. Мама сказала, що не знає, що це, каже — приходила Марія і намалювала таке. А я питаю: «Для чого вона викликала Пікову Даму?». І тут я почула свист і водночас сміх якоїсь жінки. Мама нічого не чула. Я дуже злякалася, забрала маму і через пожежний вихід ми вийшли з другого поверху. Сусіди нас прихистили на ніч. Я бачила Пікову Даму, а мама — ні. Коли ми виходили, вона стояла на сходах, махала рукою і казала: «Я скоро прийду за вами».
​Раптом з'являється моя сестра, яку я не бачила півтора року, і каже: «Для чого ти це зробила?». Я питаю «Що?», а вона: «Ти наче не знаєш». І тут я знову бачу дзеркало — вже на вулиці, і під сестрою теж дзеркало. З нього з'явилося щось наче чорна діра, і сестру почало засмоктувати. Вона провалилася туди з криками «Допоможи!» і «Я тебе ненавиджу!». Почала грати музика, яка не припинялася.
​Я прокидаюся — це був всього сон. Але розумію, що все-таки йшла по тому коридору. Встала, вмилася і побачила на раковині величезного павука. А я арахнофоб, дуже сильно злякалася. Далі все було як зазвичай — пройшло кілька років. І от коли з'явилася сестра... все сталося як уві сні. Ми від чогось втекли, і на вулиці під сестрою знову з'явилася яма. Вона впала і сказала, що ненавидить мене через те, що я зробила.
​Я знову побачила Пікову Даму, але цього разу не тікала. Сестра була під загрозою, ніби у скляній пастці. Я побігла до неї, а Пікова Дама усміхалася. Я схопила палицю, почала бити по примарі і кричати: «Зникни! Пікова Дама, зникни!». І вона справді зникла. Відтоді дивацтва припинилися, сестра повернулася. Вона нічого не пам'ятає, тільки я одна, тому всі вважають, що я психопатка.