Медіум

Коли я зрозуміла, що з дзеркала почало щось виходити саме через ту фотографію, я її швидко підняла та розірвала. Дзеркало вмить розтріскалося та впало на землю. Ми всі перелякалися, але я зрозуміла, що це була не проста фотографія — вона була зачаклована.

— Як це так вийшло? — запитала я Мар'яну.

Вона мовчала та дуже довго дивилася на тата.

— Ну давай, розповідай. Не дивися так на батька, — сказала Марія.

— Ну добре, я вам розповім. Ця фотографія дійсно була зачакована. Саме в це дзеркало, в якому була я, — сказала Мар'яна.

— Так ти ж не в цьому дзеркалі була! Ти що, знущаєшся над нами? Та й як фотографія з майбутнього могла зробити так, що, коли її порвеш, то дзеркало зламається? Якось це не логічно. Тобі так не здається?

Мама Марії видихнула та сказала:

— Ах... Так, я розумію, що для вас це звучить якось незрозуміло. Що я була в одному дзеркалі, а зламалося зовсім інше, і воно було моє. Ну, виходить так, що я могла бути абсолютно в усіх дзеркалах, але не могла вийти з нього.

— Що? Що за маячня, мамо! Ти розповіси мені, хто цю фотографію зачарував? Чи чаклував, чи як воно там називається?

— Я не знаю, — сказала Мар'яна.

Я подивилася на них та не хотіла нічого говорити, бо зрозуміла, що вони розбираються як мати з донькою. Тому не стала їм заважати.

Я пішла до Ольги та сказала їй:

— Скільки вже часу ти переслідуєш нас? Точніше, твої люди?

— Тобі це дійсно цікаво? — сказала Ольга, сидячи на лавці в чорному шкіряному жакеті та нахиливши голову вниз.

Тоді я зрозуміла, що вона дійсно дуже гарна. У неї було дуже гарне, не біле, своє волосся, не пофарбоване. Але тут я ще раз згадала, що мій батько вбив її брата.

Я навіть не помітила, як замислилася, доки Ольга не почала мене трусити.

— Ей! Ти що там, у якому світі провалилася? Я до тебе говорю! А то так задумалася. Я тут. Так ти відповіси на моє питання?

Ольга подивилася на мене та сказала:

— Так. Я шпигую за вами. Точніше, за тобою — більше чотирьох років. За Марією — два роки, тому що мені сказав її колишній чоловік, де вона живе. Інакше б я не знала, як за нею шпигувати.

— Що? Дивно якось...

— Як це таке може бути? Це той псих, що її запхав у психлікарню?

— Так, саме він. І знаєш, у лікарню вона потрапила не просто так. Що, він якийсь там божевільний чи ще щось? Хочеш, я тобі розповім, як саме це трапилося?

Я подивилася на Ольгу здивованим поглядом, не розуміючи, про що вона говорить.

— Ну давай. Розповідай, якщо ти там щось знаєш.

— Та не щось там, а дійсно багато чого.

— Ну то давай уже. Розповідай мені, не тягни час.

— Та добре, розповідаю. Туди її посадив той чоловік, правда ж?

— Ну я це знаю, і ти мені це вже говорила.

Ольга на мить замовкла, а потім спокійно сказала:

— Я тобі не говорила, що саме я йому заплатила гроші, щоб він це зробив.

— Серйозно?

Я була просто шокована. У мене відмовило мову, і я взагалі не знала, що відповісти Олі. Я просто встала та пішла зі спустошеним поглядом.

До мене підійшов Віктор і сказав:

— Ну що там? Що сказала Мар'яна?

Я подивилася на нього.

— Ні, я не знаю. Я не слухала, про що вони говорять. Я їх залишила самих, щоб вони нарешті розібралися в цьому питанні та взагалі в усіх питаннях. Це ж все-таки її мама. Вона їй тільки сьогодні знайшлася, а ще нічого про неї не знає.

Віктор сказав:

— Але ж ти мала мені розповісти й татові, що приховує та фотографія.

— Я тобі нічого не мала, Вікторе. Знаю, ця відповідь звучить грубо, але я й так зараз нервова, тож не дратуй мене ще більше.

Я його відсунула та пройшла далі.

Коли я йшла цим коридором, я зрозуміла, що мені потрібно оговтатися, піти до Марії та все ж таки запитати про ту фотографію. Але мені не хотілося в цей день ще більше тривожити Марію, особливо після того, що вона дізналася про свою маму.

Я зібрала себе до купи та пішла до неї та Мар'яни. Я бачила, що вони вже перестали говорити та просто стояли.

Я підійшла до них.

— Ну що, ви вже поговорили? Фото? Хто його зачарував?

— Так, поговорили. Це зробила моя мама.

— Мама? Але як?

Я підійшла до Мар'яни та запитала:

— Ти що, відьма?

— Ну, можна так сказати. Але я не зовсім відьма. Я медіум — це людина, яка може бачити майбутнє та пов'язувати його з речами, створювати певну енергетику.

— Офігіти.

— Я ніколи не чула ні про якого медіума, але дуже цікаво. Потрібно буде запитати GPT, — сказала Марія.

Мар'яна посміхнулася та сказала:

— Та я тобі й сама все розповім: хто це і що це.

— Це, звісно, добре, що ви зустрілися та смієтеся разом, але нам тепер потрібно якось звідси вибратися та позбутися цієї Ольги.

— Що? — запитала Марія. — А для чого нам її позбуватися?

— Тому що наш батько вбив Сергія.

— Послухай мене хоч раз. Так потрібно зробити. Це для нашої безпеки, бо вона занадто одержима нами. Зараз вона прикидається, наче разом із нами, а в якийсь момент може зробити дуже велику підставу.