Попередження

Кроки ставали дедалі чіткішими.

Марія сильніше стиснула мою руку, але я не відводила погляду від темного коридору.

Данило стояв попереду нас, напружено вдивляючись у темряву.

— Тато: Ніхто не виходить уперед.

— Петро: Ти думаєш, що це ті, про кого говорила Ольга?

Данило не відповів одразу.

— Тато: Я не знаю.

— Петро: Ти завжди кажеш, що не знаєш. Але зараз ти точно щось розумієш. Після всього, що ми сьогодні почули, ти справді хочеш знову залишити нас у невіданні?

Данило повернувся до нього.

— Тато: Я не хочу приховувати від вас більше нічого. Але якщо я зараз помилюся, під загрозою опинимося всі.

— Петро: Ми вже під загрозою. Ти сам це сказав. Люди, які змусили тебе вбити брата Ольги, не зникли тільки тому, що Сергій помер. Ти ж це розумієш?

— Тато: Розумію.

— Петро: Тоді перестань поводитися так, ніби мовчання нас врятує.

Данило нічого не відповів.

Ольга тим часом дивилася не на темний коридор, а на Мар'яну.

— Ольга: Ти сказала, що фотографія показує те, що має статися завтра. Але чому ти так злякалася, коли Марія запитала про неї?

Мар'яна мовчала.

— Ольга: Я не питаю тебе вдруге.

— Мама Марії: Бо на цій фотографії є дещо, чого ви не повинні бачити.

— Ольга: Тоді скажи, що саме.

— Мама Марії: Я не можу.

— Ольга: Можеш. Просто не хочеш.

Мар'яна подивилася на неї.

— Мама Марії: Ти не розумієш, що станеться, якщо я скажу це вголос.

— Ольга: Тоді поясни мені. Я роками шукала правду про свого брата. Я дізналася, що його вбили через те, що він хотів здати людей, які торгували наркотиками. Я дізналася, що Данило виконав наказ тих людей. Я дізналася, що ти знала про це і що через страх за Марію погодилася приховати все. А потім Данило замкнув тебе в Задзеркаллі. Після всього цього ти справді думаєш, що ще одна таємниця змусить мене відступити?

Мар'яна опустила очі.

— Мама Марії: Ні.

— Ольга: Тоді говори.

Марія втрутилася:

— Марія: Мамо, скажи хоча б мені. Ти сама сказала, що поясниш усе, коли ми залишимося самі. Але я більше не можу чекати. Якщо фотографія показує мене і Лізу в цьому будинку завтра, значить, щось має статися саме тут. Що саме?

Мар'яна кілька секунд дивилася на доньку.

— Мама Марії: На фотографії ви стоїте біля вікна.

— Марія: Так.

— Мама Марії: А я стою навпроти будинку.

— Марія: Я пам'ятаю.

— Мама Марії: Але є одна річ, яку ви не помітили.

Я нахмурилася.

— Ліза: Що?

Мар'яна подивилася на мене.

— Мама Марії: У вікні позаду вас видно відображення.

Я завмерла.

— Ліза: Відображення чого?

— Мама Марії: Дзеркала.

У коридорі знову запала тиша.

— Марія: Але в тій кімнаті немає дзеркала.

— Мама Марії: Саме тому я й злякалася.

Петро одразу повернувся до нас.

— Петро: Про яке дзеркало ви говорите?

Марія мовчала.

Мар'яна теж.

Данило різко подивився на них.

— Тато: Маріє, що вона тобі сказала?

Марія похитала головою.

— Марія: Нічого.

— Тато: Не бреши мені.

— Марія: А ти стільки років не брехав мені?

Данило замовк.

Марія продовжила:

— Марія: Ти хочеш, щоб я зараз просто довірилася тобі після того, як дізналася, що ти замкнув мою маму в дзеркалі? Після того, як дізналася, що ти приховував від мене її існування? І тепер, коли вона сама попереджає мене про щось, ти знову хочеш, щоб я мовчала?

— Тато: Я хочу, щоб ти була в безпеці.

— Марія: Тоді скажи правду.

Данило подивився на Мар'яну.

— Тато: Яку саме?

— Марія: Ту, яку ти зараз намагаєшся від мене приховати.

Мар'яна тихо сказала:

— Мама Марії: Данило, вона має право знати.

— Тато: Не зараз.

— Мама Марії: Саме зараз.

— Тато: Ти не знаєш, до чого це може призвести.

— Мама Марії: Знаю краще за тебе.

Данило насупився.

— Тато: Ти провела в Задзеркаллі роки. Ти не бачила, що відбувалося тут.

— Мама Марії: Зате я бачила те, чого ти не бачив.

— Тато: Що саме?

Мар'яна зробила паузу.

— Мама Марії: Те, що дзеркало не просто зберігає те, що було.

Я відчула холод у грудях.

— Ліза: А що воно робить?

Мар'яна перевела погляд на мене.

— Мама Марії: Іноді показує те, чого ще не сталося.

Марія одразу згадала фотографію.

— Марія: Тому ти сказала, що це не просто фотографія?

— Мама Марії: Так.

— Марія: Тоді звідки вона взялася?

— Мама Марії: Вона з'явилася в мене.