Маска прабабусі

Тільки я встала з-за столу, батько схопив мене за руку і сказав, щоб я нікуди не йшла, а сиділа тут. Він зараз повернеться — піде перевірить, що там.
Я сиділа вже хвилин 10, але не змогла стерпіти і пішла до нього. Коли я зайшла в будинок, у ньому було так тихо, як ніколи. Батька я все ще не бачила. Пройшовши весь перший поверх, я нічого підозрілого не помітила і почала підніматися на другий.
Тільки-но я піднялася — почувся грохіт на горищі. Я швидко залізла туди і побачила батька… і…
Побачила щось таке дивне, що ніколи раніше не бачила. Це було схоже на людину, але заввишки десь два метри. На ньому була довга жовта паранджа з чорними плямами. Обличчя закривала маска, а з-під неї світилися червоні очі.
Мене вхопив страх, але я швидко опритомніла і почала згадувати старий, але дієвий ритуал. Я не була впевнена, чи він спрацює.
— Тату! Як тобі допомогти?! — крикнула я.
— Доню, роби ритуал з вином! — швидко відповів він. — Ти ж знаєш яке, тільки не переплутай! Швидше, поки я його тримаю!
Я побігла в підвал за гірким сливовим вином, потім на кухню. Срібних приборів не знайшла, але взяла срібну шпильку. Схопила часник і повернулася назад.
Я зробила круг навколо того монстра і полила його вином. Він наче верескнув — але лише на мить. Потім просто зник у мене на очах…
І в ту ж секунду на підлогу впала маска…
— Тату… що це було?.. — тихо запитала я.
Батько важко дихав і дивився на маску, ніби боявся до неї навіть доторкнутися.
— Доню… — сказав він тихо. — Я дуже боявся, що це станеться…
— Що саме? Тату, скажи нормально! — я вже не витримувала.
Він замовк на кілька секунд, ніби вирішував, чи варто говорити.
— Ти… бачила цю маску раніше?.. — нарешті запитав він.
— Так… вона ж була у прабабусі на горищі…
Він повільно кивнув і відвів погляд.
— Я не хотів, щоб ти її бачила…
— Тату, не мовчи! Що це означає?!
Він нервово глянув у бік сходів.
— У нас мало часу… — сказав він тихіше. — Це не просто маска. У ній… дещо запечатане.
— Демон?.. — тихо запитала я.
Він не одразу відповів.
— Його натравили на неї… — сказав він нарешті. — Її ж рідна сестра хотіла її смерті.
У мене перехопило подих.
— І що вона зробила?..
— Щоб зупинити це… їй довелося вбити її. А потім провести ритуал і запечатати його в цю маску…
Він знову замовк.
— І?.. — прошепотіла я.
— І воно не зникло, — тихо сказав він. — Воно просто чекало.
Я відчула холод по всьому тілу.
— І взагалі… через що прабабусина сестра так зробила? — запитала я. — Ти ж казав, що вона була хорошою…
Тато подивився на мене так, ніби дуже не хотів про це говорити. Наче я витягувала з нього кожне слово.
Він важко зітхнув.
— Я не знаю всіх подробиць, — повільно сказав він. — Лише те, що розповів тобі… і ще дещо.
Я мовчки чекала.
— Вона зустрічалася з хлопцем… — почав він. — З колишнім твоєї прабабусі. Але вона про це не знала, бо та їй нічого не сказала.
— І що було далі?..
— Коли вона дізналася… сказала, що він її покинув. Але вона його дуже любила.
— Настільки, що… вдалася до магії? — тихо сказала я.
— Так, — кивнув він. — Вона причарувала його до себе. Але це не допомогло.
— Він все одно пішов?..
— До твоєї прабабусі.
— Офігіти… — прошепотіла я. — І це все через якогось хлопця?.. Вона реально хотіла вбити свою рідну сестру?..
— Так, доню… І таке буває. Але зараз нам треба думати, як позбутися цього.
Я насупилась.
— Почекай… ми ж його вже ніби позбулися. Хоч і на деякий час… Краще скажи: звідки прабабуся знала магію?.. І чому ви з мамою теж цим займалися?
Тато різко підняв на мене очі.
І в його погляді було щось таке, що мені одразу стало не по собі…